У 1940 році поляків вбивали згідно з особливим порядком. 75 років тому НКВС розпочало вивезення польських офіцерів з таборів в Козєльську, Осташкові та Старобільську.
3 квітня 1940 року перші транспорти із військовополоненими вирушили із Козєльська до Катині.
Таким був початок злочину, який був здійснений у Катині, Харкові та Мєдному. НКВС тоді розстріляло близько 22 тисяч польських громадян, які були полонені після агресії СРСР проти Польщі в 1939 році.
Як пригадує професор Войцєх Матерський, до польських військовополонених застосовувався наказ Сталіна із вказаною спеціальною процедурою. Це був порядок, каже історик, який не вимагав висновку судового засідання, діяльності прокурора, захисника чи обвинувачених. Група із кількох чоловік замикалася у кімнатці, брала відповідні документи та створювала списки смерті. У такий спосіб, додає професор Матерський, від 4 квітня до 15 травня 1940 року були засуджені та вбиті майже 22 тисячі людей без формального вироку, без процедури, яка б могла дати шанс на захист. Формулювання було одним, каже науковець, «польські військовополонені є контрреволюціонерами, несуть небезпеку, є непотрібними, а тому їх можна вбити».
Історик Вітольд Васєлєвський підкреслив, що страти здійснювалися із жахливою ретельністю. Окремих офіцерів заводили до тюремної камери у підвалі і там їм несподівано стріляли у потилицю. Після цього через спеціальне вікно їхні тіла вкидалися до вантажівки, що стояла біля будинку.
Серед вбитих таким чином були не тільки офіцери Війська Польського, але також поліцейські, чиновники, вчені, професори вищих шкіл, художники, лікарі, вчителі та юристи.
Сьогодні в обід біля Могили невідомого солдата у Варшаві відбудуться пам’ятні заходи, присвячені жертвам Катинського злочину. У них візьмуть участь родини вбитих, представники влади, у тому числі президент Польщі Броніслав Коморовський, прем’єр Ева Копач та міністр національної оборони Томаш Сємоняк, а також комбатанти і гарцери.
Нагадаємо, що - Катинський злочин – це масове вбивство польських громадян, здійснене загонами НКВС на підставі рішення Політбюро ЦК ВКП (б) від 5 березня 1940 року. Тоді було розстріляно понад 21 тисячу польських військовополонених та польської інтелігенції, яких було взято у полон після вторгнення Червоної Армії до Польщі 17 вересня 1939 року. В’язнів тримали і вбивали у різних місцях, зокрема у Козельську, Осташкові, Старобільську, Биківні.
IAR/Т.А.