Видання niezalezna.pl помістило статтю професора Анджея Зибертовича «Розум як поле бою. Новий вимір гібридної війни». У ній читаємо про мету дезінформаційних операцій Росії і про те, що людський розум став полем бою.
«Кремль знає, що не може побороти Заходу ані на військовому, ані на економічному рівні. Знає також, що не може вивести російську економіку на шлях сучасного розвитку. Але інформаційна революція, що стала можливою завдяки атмосфері свободи, яку запевнили демократичні інститути Заходу, відкрила ворогам свободи нові можливості наступу. Це сфера культури ситих суспільств. Завдяки глобальній мережі Інтернету, в культуру віддалених суспільств можна втручатися ззовні. А олігархічно-спеціальним російським елітам (що виводяться зі спецслужб) потрібні успіхи в сутичках із Заходом. Вони їх прагнуть не тому, щоб Захід побороти, а щоб пасивно зберегти свою власну популяцію. Росія успішно організує інформаційні операції, які впливають на хід справ у західних державах. Росія Заходу не поборе, та може його послабити. Мабуть, сподівається, що доведе у вибраних країнах до серії конвульсій, завдяки чому послання Кремля підпорядкованому населенню буде вірогідним: може, в нас не ідеально, але гляньте – шлях розвитку, яким пішов Захід, приносить струси, хаос, занепад цінностей, нездатність протистояти загрозам.
У випадку нашої частини Європи мета є дещо іншою. Кремлівські операції мають принести таку дестабілізацію, щоб у випадку порушення територій сусідніх країн Росією ризик відповіді Заходу був невеликим, а пропагандистська користь у себе – надзвичайною. Щоб такого досягти і щоб раціонально можна було очікувати запізненої, непослідовної і неглибокої відповіді НАТО, треба щодня здобувати перевагу на полі бою, яким є уми суспільств та еліт Заходу. Переконливі, наскільки це можливо, повідомлення про поразки Заходу у конфронтації з Росією потрібні керівництву Кремля, аби заспокоїти населення, що поринуло в безнадію.
Наступ на спосіб мислення західних суспільств це ключовий вимір нинішньої фази гібридної війни. Адже в демократії публічно помилятися (слід розуміти: брехати) може кожен. У цьому полягає свобода слова. Але зараз, на відміну від попередніх епох, за посередництвом Інтернету неправда, дезінформація, фейкові новини та інші нісенітниці можуть переконати кожного. Дуже часто ми в програшній позиції, тому що для звичайного, безрефлексійного, спонтанного сприйняття якоїсь інформації – неважливо, правдивої чи ні – треба набагато менше зусилля, ніж для аналізу його правдивості». Як, отже, ефективно боротися з дезінформацією – про це автор напише у наступній статті.
Н.Б.