Видання «Gazeta Polska Codziennie» помістило звернення Президії Конференції Єпископату Польщі перед 73-ми роковинами волинського злочину. «Християнське прощення є безумовною цінністю, яка охоплює навіть найпідліші вчинки, такі як вбивства невинних людей, геноцид і примусові переселення», – читаємо в опублікованому документі.
1.
Напередодні чергових роковин злочину на Волині, символом якого стали події 11 липня 1943 року, прагнемо закликати наших співвітчизників до прощення і примирення. Ми усвідомлюємо те, що «жертвами кровопролиття та етнічних чисток стали десятки тисяч невинних людей, зокрема жінки, діти і старші, передовсім поляки, але й українці, а також ті, які рятували сусідів та родичів, що перебували в небезпеці. (...) Знаємо, що християнська оцінка злочину на Волині вимагає однозначного осудження і перепросин. Вважаємо, що насилля та етнічні чистки за жодних обставин не мають права бути методом вирішення конфліктів і не можуть бути виправдані ні політичним, ні економічним, ні релігійним інтересом» (Декларація Верховного Архієпископа Святослава Шевчука, Митрополита Києво-Галицького Української Греко-Католицької Церкви, Архієпископа Юзефа Міхаліка, Митрополита Перемишля латинського обряду, Голови Конференції Єпископату Польщі, Архієпископа Мєчислава Мокшицького, Львівського Митрополита латинського обряду, Голови Конференції Римо-Католицького Єпископату України, Архієпископа Івана Мартиняка, Митрополита Перемисько-Варшавського, Української Греко-Католицької Церкви, Варшава, 28 червня 2013 року).
Є очевидним, що глибоке прощення і примирення може відбутися лише в повній правді, яка несе визволення (...). Від навіть найбільш болючої правди, що стосується минулого, не можемо тікати, навпаки: ми повинні її, і це – головне завдання, яке стоїть перед істориками, – вивчати. Понад усе, однак, прикладом повинні нам служити пророчі слова св. Івана Павла ІІ Великого, які він сказав у Львові 2001 року: «Нехай, завдяки очищенню історичної пам’яті, всі будуть готові ставити вище те, що об’єднує, ніж те, що розділює, щоб разом будувати майбутнє на основі взаємоповаги, на братерській спільноті, співробітництві і справжній солідарності.
2.
Від імені Президії Конференції Єпископату Польщі висловлюємо нашу радість з усіх дій, які спрямовані на прощення провин окремих людей і народів. Християнське прощення є безумовною цінністю, яка охоплює навіть найпідліші вчинки, такі як вбивства невинних людей, геноцид і примусові переселення.
Св. Іван Павло ІІ, звертаючись до українців і поляків, писав: «Якщо Бог простив нам у Христі, треба, щоб віруючі вміли прощати собі взаємно кривди, яких вони зазнали і просити прощення за власну погрішність, і цим спричинятися до будування світу, в якому поважають життя, справедливість, згоду і мир (Послання Івана Павла ІІ у 60-ті роковини трагічних подій на Волині, Ватикан, 7 липня 2003 року).
Взаємне прощення між польським та українським народами є особливою релігійною і моральною вимогою, що стоїть перед нами під час Надзвичайного Ювілею Милоердя, який ми переживаємо і який закликає нас бути «Милосердними як Отець наш небесний».
3.
Християнське прощення не є одночасно баналізацією злочину, не означає виправдання провин і забуття, однак, для нас воно дуже важливе і з моральних причин, і – у випадку взаємин із сусідніми народами – з огляду на дружнє співіснування майбутніх поколінь, які не несуть відповідальності за вчинки предків. Тому вважаємо надалі актуальними слова листа греко-католицьких єпископів України і римо-католицьких – Польщі: «Підіймімося понад політичні погляди й історичні події, понад наші церковні обряди, навіть понад нашу національність – українську і польську. Пам’ятаймо, передусім, що ми є дітьми Бога. Звернімося до нашого Отця: “Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. Щоб наша молитва була з усіх поглядів плідною, скажімо собі взаємно слова: “Прощаємо і просимо прощення” – адже вони вже мають свою історичну силу в процесі примирення народів (пор. Лист польських єпископів до єпископів німецьких, Рим, 1965). Нехай цей акт прощення і примирення відбудеться перед обличчям Бога в Тройці Єдиного і Богородиці в місцях, святих для наших вірних: “на Ясній Горі і в Зарваниці, у Варшаві та Львові”. Нехай наша спільна молитва буде молитвою чистих сердець, молитвою людей доброї волі» (Мир між народами можливий. Лист греко-католицьких єпископів України і римо-католицьких – Польщі з нагоди акту взаємного прощення і примирення. Варшава–Львів, 19–26 червня 2005 року).
Щоб будувати єдність народів і в дусі довіри розвивати взаємні відносини, й таким способом створювати цивілізацію любові, слід подолати спадщину минулого, простити собі історичні кривди й непорозуміння, очистити нашу пам’ять.
Лист підписали: архієпископ Станіслав Ґондецький, Митрополит Познанський, Голова Конференції Єпископату Польщі, архієпископ Марек Єндрашевський, Митрополит Лудзький, Заступник Голови Конференції Єпископату Польщі, єпископ Артур Ґ. Мізінський, Генеральний секретар Конференції Єпископату Польщі.
«Gazeta Polska Codziennie»/Н.Б.