Понад двісті парламентаріїв керівної партії польського уряду, Право і справедливість, підписалося під відповіддю на лист українців, який стосувався волинського злочину. «Ми не можемо схвалювати ідеології і дій, які допускають, навіть в ім’я найвищих цілей, – а до таких, безперечно, належить боротьба за незалежність держави, – вбивств невинних цивільних людей, в тому числі жінок і дітей», – написали депутати.
На початку червня українські політики, церковні ієрархи та інтелектуалісти написали лист покаяння і прощення до польського суспільства. У листі українці звернулися до польських парламентаріїв: «зупинити будь-яку незважену політичну декларацію, схвалення якої не вгамує біль, а лише дозволить нашим спільним ворогам використати її проти Польщі та України».
Відповіли їм парламентарії партії Право і справедливість.
«Дорогі українські Друзі,
дякуємо за слова, спрямовані також до нас – польських парламентаріїв. Дякуємо за декларації дружби і спільних цілей у мабутньому. Хочемо однозначно розвіяти сумніви, висловлені у Вашому листі. Ми вповні визнаємо не лише вартість нинішньої української державності, але й окремої української ідеї і боротьби за незалежність. Визнаємо слушною і зрозумілою багатостолітню боротьбу українців за право на вільний культурний і державний розвиток. Невдачі України, але також і Польщі, у боротьбі за незалежність мали драматичні наслідки не лише для обох наших народів, але й для цілої Європи.
Різниця між нами стосується, однак, не минулого, а сучасної політики історичної пам’яті. Проблемою є нинішнє українське ставлення до винуватців геноциду, вчиненого проти поляків у роки Другої світової війни. У Польщі на державному і самоврядному рівнях не вшановуємо людей, у яких на руках кров невинних цивільних людей. Болить обрання історичної пам’яті, в якій відкрита декларація симпатії до Польщі йде поряд з прославлянням тих, хто має на руках кров наших земляків – беззахисних жінок і дітей. Не можемо погодитися з тим, що заплановану і зреалізовану в жорстокий спосіб операцію проти цивільних людей називають польсько-українською війною.
Ми бачимо героїзм боротьби з нав’язаною після війни совєтською владою, але не розуміємо, чому коріння цієї боротьби слід шукати в діях, спрямованих проти невинних жінок і дітей. Розуміємо, що Україна потребує своєї історії і своїх героїв, але для майбутнього небайдуже, яке майбутнє ви обираєте. На справжній діалог у цій справі ніколи не було, немає і не буде доброї пори. Багато друзів України мовчало на цю тему, бо ми сподівалися і сподіваємось надалі, що взаємна симпатія доведе до зламу в цьому питанні. Нехай висловлений цими днями наш голос у цій справі стане елементом необхідних роздумів. З глибокою повагою і зрозумінням ставимося до слів Ваших вибачень, віримо в їх щирість, відчуваючи, що вони не є для Вас простими».
Найближчими днями польський Сейм вшанує жертви українських націоналістів на Волині і на колишніх теренах південно-східних воєводств Другої Речі Посполитої. Прагнемо чітко наголосити, розвіюючи сумніви, висловлені в листі, що це не є вид “незваженої політичної декларації”, а лише справедлива шана, яку віддають убитим. Закликаємо Вас також дати згоду і допомогти у виконанні християнського обов’язку, яким є встановлення хреста на могилі кожної цивільної жертви, незалежно від її національності, і на території України, і також Польщі, де знаходяться могили невинно вбитих поляків та українців. Фундаменти європейської цивілізації, до якої належать обидва наші народи, базуються на християнських цінностях, в яких пам’ять про жертви є етичним обов’язком.
Ми не можемо схвалювати ідеології і дій, які допускають, навіть в ім’я найвищих цілей, – а до таких, безперечно, належить боротьба за незалежність держави, – вбивств невинних цивільних людей, в тому числі жінок і дітей.
Поляки допомагали, допомагають і хочуть надалі допомагати українцям та Україні. Це польські політики першими станули поряд з українцями на Майдані, однозначно підтримуючи українську революцію гідності. У драматичні для України дні 2014 року, коли весь світ не знав, у якому місці вдасться зупинити російську агресію, це з Польщі – і від державної влади, і від звичайних громадян – відправляли в Україну допомогу. Ми робили це і хочемо робити надалі, бо знаємо, що так, як 1920 року під Варшавою ми захищали не лише свою незалежність, так сьогодні під Широкиним чи Пісками українські солдати захищають також Європу.
Тому закликаємо Вас до щирого діалогу і утримання від дій, які можуть у майбутньому звести між нашими народами стіну нерозуміння та незгоди».
niezalezna.pl/Н.Б.