За кілька днів до восьмих роковин авіакатастрофи під Смоленськом, в якій 10 квітня 2010 року загинуло 96 осіб, у тому числі президент Польщі Лєх Качинський, у Варшаві відбулася конференція «У пошуках правди. Смоленська катастрофа в повідомленнях журналістів».
Як зазначив голова Асоціації польських журналістів Кшиштоф Сковронський, журналісти запитують передусім про невисвітлені елементи трагедії: «Показують, які є знаки питання. Та інформують, що офіційне слідство періоду правління Дональда Туска і рапорти не приносять відповіді. Ці знаки питання перенесено до дійсності нинішньої влади, після 2015 року. Я думаю, це найбільша заслуга журналістів, що зв’язалися з другим обігом інформації».
Очільниця Центру моніторингу свободи преси Асоціації польських журналістів Йолянта Гайдаш звернула увагу, що журналісти, які почали добиватися правди, якоюсь мірою виручили польську державу: «Коли польська держава зразу після смоленської катастрофи була наче сонною, не ставила складних запитань і не шукала правди, – журналісти, принаймні деяких ЗМІ, ставили ці важливі запитання. Вони доходили до наочних російських свідків катастрофи, які бачили те, що бачили і розповіли про це перед камерою. Матеріали про ставлення до головних доказів у слідстві, тобто уламків літака – це унікальні речі».
Журналістка-розслідувачка Аніта Ґарґас уточнює: «Уламки літака знищували систематично, здавлювали, розчавлювали, розбивали шибки. Російські функціонери робили це нібито без причини. Записи, які ми тоді здобули, мусили відкрити багато очей».
Ґжеґож Вєжхоловський з тижневика «Gazetа Polskа» згадує, що в результаті журналістського розслідування йому вдалося визначити важливу подію, яка сталася перед катастрофою Ту-154М: «Встановити, що все бортове обладнання було знищене кількадесят метрів над землею, і кількадесят метрів від сумнозвісної берези. Ці дані підхопила смоленська підкомісія Сейму, опісля їх розглядали експерти, науковці. Ця інформація була поміщена в рапорті Міждержавного авіаційного комітету – там оприлюднено точні координати місця, де вийшло з ладу бортове обладнання. Фахівці підрахували, що це мусило бути в зовсім іншому місці, ніж вказувала офіційна версія».
Тележурналіст Марек Пиза нагадав про оприлюднення документів, що стосувалися підготування візиту польської делегації на роковини катинського розстрілу та дій польського уряду відразу після катастрофи: «Вони показували, що сценарій дипломатичних відносин між Варшавою та Москвою був зовсім іншим. Позиція польського уряду після 10 квітня цілком суперечить тому, що говорили міністри цього уряду і прем’єр на прес-конференціях. Вони справді глибоко поклонилися росіянам і віддали все в їхні руки; запевняли про добру співпрацю, а в цих записках видно, що не все було так добре».
Марцін Вікло з тижневика «Sieci» додав, що різні служби та установи, які досліджують смоленську катастрофу, відкриті на допомогу журналістів: «Всілякі фотографії, які ми зробили, наприклад, у Смоленську шість років після катастрофи, – але вони також щось кажуть про цю територію, як до неї ставляться, що там відбувається».
Авторка фільмів і теле- та радіорепортажів Ева Станкєвич переконує, що правду про смоленську катастрофу необхідно поширювати в світі: «Ми дуже багато знаємо, завдяки спільним зусиллям журналістів та науковців. Тепер перед нами велике завдання, як поширити ці знання в світі».
Цими днями планується оприлюднення технічного рапорту на тему смоленської катастрофи.
IAR/Н.Б.