Обрання Дональда Трампа на посаду президента Сполучених Штатів Америки стало несподіванкою та предметом занепокоєння для політиків і громадян багатьох країн. Причиною цього можуть бути й недосвідченість новообраного керівника США як політика, і нетипова риторика, використана ним у ході передвиборчої кампанії, і численні погрози, зроблені ним у цей період. А передусім, звісно, велика частина світу була стурбована його компліментарними заявами у відношенні до російського президента.
З проханням представити позицію Варшави у зв’язку з цією новиною в міжнародній політиці ми звернулися до міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського.
- Які позитиви та які загрози ви вбачаєте у перемозі Дональда Трампа?
- Спочатку ми маємо побачити, чи та риторика, що була прийнята Дональдом Трампом і виявилась риторикою всупереч принципам політкоректності, була лише певним прийомом у передвиборчій кампанії, чи вона знайде своє продовження. Коли тепер Дональд Трамп почне утворювати свій кабінет, коли у січні він прийме президентську присягу, формуватиме своє оточення і вже матиме конкретне знання від своїх радників, експертів з Державного департаменту, Департаменту оборони та інших установ, тоді він вже ознайомиться із тим, як фактично виглядають інтереси безпеки, національні та економічні інтереси Сполучених Штатів. Після цього, маю надію, відбудеться серйозний перегляд його політики у відношенні до риторики, що використовувалася зараз під час передвиборчої кампанії. Дональд Трамп робить, однак, ставку на оборону, домагається від європейських держав, аби й вони взяли на себе певні витрати, пов’язані із захистом нашої цивілізації. І ми, власне, такі витрати робимо; Польща є однією з держав, що у цьому питанні лідирують у НАТО. Отже, я не очікую, що поміж Сполученими Штатами, якими керуватиме майбутній президент Дональд Трамп, і Польщею будуть якісь сумніви щодо співпраці у галузі політики безпеки.
- Ви заявили, що позиція Польщі після перемоги Дональда Трампа може бути непевною. Що ви мали на увазі?
- Ні, я сказав це лише у відношенні до того, що світ передбачав інакше. Ми, власне, припускали, що такий вибір може статися. Навіть скажу вам, що декілька днів тому в нас була нарада в президентському палаці, і у відповідь на питання про те, хто виграє вибори, я сказав однозначно, що це буде Дональд Трамп. Я такої непевності не відчував. Натомість, якщо подивитися на реакцію політиків Західної Європи, які прокидаючись зранку заявляють, що переживають шок і тому подібне, то я мав на увазі саме це. Вони були неготові, вони не знали тієї ситуації, яка панує в американському суспільстві, а тому не підготували власних держав, власних європейських адміністрацій до такої зміни, що зараз відбувається в американській політиці.
- Чи це може значити якесь переформулювання польсько-американських відносин?
- Я так не думаю. Ми маємо рішення саміту НАТО. Американці вирішили розташувати в нас свої військові підрозділи, вже кілька місяців вони будують американський щит [протиракетної оборони – ред.]. Ми витрачаємо 2 відсотки ВВП на зброю. Маємо цілі програми озброєння і, можливо, частину техніки ми також купимо в американців. Отже, ми є ідеальним союзником для Сполучених Штатів незалежно від того, хто ними керує, займаючи крісло президента.
Окрім питань, присвячених новообраному президентові США, виступаючи у середу на конференції Польського інституту міжнародних справ, що відбулася в Королівському палаці у Варшаві, Вітольд Ващиковський представив своє бачення актуальних загроз, які властиві міжнародній політиці сьогодні.
- Не треба бути експертом з питань міжнародної політики, аби казати, що світ протягом кількох останніх років ставав дедалі менш стабільним та щораз менш передбачуваним. Процеси, які підсилюють непевність у ньому, не з’явилися з несподіваних причин. Хоч вони не завжди були так добре помітними, як протягом останніх днів або тижнів. Більшість людей має тенденцію зауважувати тимчасову рівновагу як щось дане раз і назавжди. Коли період певної стабільності триває забагато років – як це мало місце після закінчення холодної війни, коли ми жили у стратегічній паузі та використовували певні мирні дивіденди після розпаду блоків – існує певна спокуса, аби вважати такий стан чимось постійним. Це ілюзія. На жаль, шкідлива ілюзія. Вона приспала нашу пильність, даючи цим перевагу силам, які свідомо прагнуть дестабілізувати міжнародний порядок заради досягнення своїх цілей.
Продовжуючи цю думку, Вітольд Ващиковський зазначив, що політична нестабільність у відносинах між країнами була чимось природнім для людської історії, і немає жодних причин, аби очікувати, що ХХІ століття було б від неї вільне.
- Сьогодні важко вказати якусь єдину специфічну домінуючу причину нестабільності. Складність сучасного світу змушує нас, радше, говорити про декілька взаємопов’язаних рівнів кризових явищ. Це, звісно, внутрішньодержавний рівень. По-друге, це регіональний рівень. І, врешті, це глобальний рівень. Їхня кумуляція призводить до ефекту синергії, завдяки якому наш світ, ще нещодавно, як здавалося, передбачуваний, стабільний, раптом починає рушитися.
Які риси притаманні таким кризам?
- Отже, дедалі частіше в дедалі більшій кількості країн на різних континентах ми маємо справу із викликами для внутрішньо-політичної стабільності, що часто мають суттєві зовнішні імплікації. Внутрішні тертя, які часто виникають на суспільному та економічному ґрунті, нерідко переходять на міжнародний рівень. Ілюстрацією такої тези є, хоч би, Арабська весна, за якою ми спостерігаємо з 2011 року. Вона розпочалася у декількох країнах через суто матеріальні проблеми, а переросла у великий клопіт міжнародного характеру не лише на регіональному, але, можна сказати, навіть на глобальному рівні. Також вистачить подивитися на популістські рухи як правих, так і лівих політичних сил, спричинені фрустрацією, народженою економічними кризами або суспільними тертями у різних країнах з обох сторін Атлантики. Без сумніву, вони впливають на міжнародну політику. Навіть якщо ці групи ще не отримали влади, то їхня активність вже проявляється назовні. Натомість, у інших країнах – не надто далеких від Польщі, а навіть сусідських – відсутність реформ і страх громадянських заворушень схиляє правлячі кола до залякування своїх суспільств або до їхньої консолідації за рахунок військових конфліктів, а навіть зовнішньої агресії. І я не мушу пояснювати, які це саме країни […]. Це досить зрозуміло.
Антон Марчинський