Історики нагадують, що катинський розстріл мав на меті винищення інтелігенції польського народу. Сьогодні, 3 квітня, минають 77 роковини від початку розстрілів співробітниками НКВС приблизно 22 тисяч польських полонених, котрі потрапили до радянської неволі після агресії Червоної армії проти Польщі у вересні 1939 року.
Злочин вчинили проти офіцерів, працівників поліції, вчених, лікарів відповідно до постанови Сталіна та його найближчих співробітників від 5 березня 1940 року.
Історик Музею історії Польщі Ґжеґож Рутковський нагадав, що радянці вбивали поляків тільки тому, що вони були небезпечні для комуністичної системи. Історик пояснив, що це була кривава розправа над елітою польського суспільства, а радянська влада, приймаючи рішення про вбивства поляків, розуміла, що це та група, котра несе загрозу для їхніх планів радянізації Польщі.
Виконуючий обов’язки голови Управління у справах комбатантів та репресованих осіб Ян Каспшик нагадав, що раянські злочинні діяння проти польських полонених були винятковими в світлі міжнародного права. На думку історика, цей злочин не мав собі рівних в історії, оскільки ніколи раніше не вбивали військовополонених, які перебували під захистом міжнародного права.
Ґжеґож Рутковський нагадав, що поляків вбивали у так званому особливому режимі. В’язнів прирікали на смерть без причин, процесу та вироку суду, а вбивали їх пострілом у потилицю співробітники НКВС.
Ян Каспшик наголосив, що катинський злочин був безпосередньо пов’язаний з німецькою АБ-акцією (операцією з фізичного винищення представників польської інтелігенції у травні-червні 1940 року – ред.). Німці та радянці вже наприкінці 1939 року досягли порозуміння щодо планів винищення польських еліт, які й розпочали на початку 1940 року. Каспшик нагадав, що коли радянці почали масові депортації поляків зі східних земель, німці приступили до будівництво концентраційних таборів. Майже одночасно із радянськими розстрілами в Катині німці почали вбивства польської інтелігенції у селі Пальміра неподалік Варшави.
Влада Радянського Союзу звинувачувала у скоєнні катинського розстрілу німців, тільки 13 квітня 1990 року під час візиту екс-президента ПНР Войцєха Ярузельського до Москви Міхаїл Горбачов передав документи з радянських архівів про катинський розстріл, вперше офіційно визнаючи причетність до злочину співробітників НКВС.
IAR/Т.А.