«Польща не покращить взаємини з Україною без правди про волинський злочин», - сказала у розмові з Польським пресовим агентством уповноважена уряду Польщі з питань міжнародного діалогу Анна Марія Андерс. Водночас донька польського генерала Владислава Андерса визнала, що польсько-українські відносини ускладнює війна на сході України.
Так Андерс прокоментувала прийняту Сеймом постанову, що встановила 11 липня Національним Днем пам’яті Жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої. Сейм віддає у ній шану «усім громадянами Другої Речі Посполитої, яких жорстокого вбили українські націоналісти».
«Без правди ми не можемо рухатися вперед. Ми не можемо вибачатися за висловлення правди. Взаємини з Україною ускладнює війна, що триває там, це дуже складний час для цієї країни, але речі треба називати по імені», - сказала Андерс. Вона теж нагадала, що землі, на яких разом проживали поляки та українці і де стався волинський злочин, пережили жорстокість у часи Другої світової війни через окупацію Третього рейху та Радянського Союзу.
Анна Марія Андерс також зауважила, що в сучасній Україні суспільство, а особливо молодь, все ще не знає чим була трагедія польських жителів Волині та Південно-Східної Галичини, котрі масово гинули не тільки від рук ОУН-УПА, але також своїх українських сусідів. «Добре, що ми нарешті сказали, що це був геноцид. Я хотіла би теж, аби був встановлений день пам’яті жертв того злочину», - додала Андерс.
Уповноважена глави уряду Польщі з питань міжнародного діалогу теж підкреслила, що діалог з українцями треба вести на всіх рівнях, не тільки на урядовому та міністерському, але і між громадянами обох держав. «Тільки так можна на довго налагодити взаємини між двома країнами. У мене самої дуже добрі взаємини з послом України у Польщі, але потрібні конкретні перемовини на тему нашого спільного минулого», - зазначила Андерс.
Нагадаємо, у постанові Сейму про волинський злочин мовиться, що «жертви злочину, вчиненого українськими націоналістами, не були гідним чином вшановані, а масові вбивства не були названі геноцидом». У документі також зазначається, що «Сейм Республіки Польща висловлює солідарність з Україною, котра бореться проти зовнішньої агресії за збереження територіальної цілісності».
Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства. До Волинської трагедії часто зараховують також вбивства на етнічному ґрунті на терені Львівщини, Тернопільщини і Станіславщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За підрахунками польських дослідників, під час цієї трагедії загинуло близько 100 тисяч поляків, ще близько 15 тисяч українців загинули у так званих «акціях відплати» Армії Крайової. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду». У резолюції, прийнятій 12 липня 2013 року, польський Сейм вжив окреслення «етнічна чистка, що мала ознаки геноциду».
PAP/Т.А./Л.І.