Помер Тадеуш Ружевич, один з найвідоміших у світі польських поетів, прозаїків, драматургів і сценаристів. Йому було 92 роки.
Автор понад 50 томів віршів, перекладених на кількадесят мов. До його найбільших відомих збірок відносяться: дебютні «Занепокоєння» (пол. «Niepokój»), а також «В ложці води» («W łyżce wody»), «Лист до людожерів» («List do ludożerców»), «Особа» («Twarz») і «Рівнина» («Równina»).
В поезії Тадеуша Ружевича, представника «покоління Колумбів», домінує образ масової смерті, виражений трагізмом самотньої людини, загубленої у повоєнному світі повному жорстокості і байдужості. Письменник сам себе називав творцем «враженим війною».
З іншого боку польський митець писав вірші, розповідаючи про прості почуття, про основні цінності: доброзичливість, доброту, прив'язаність до місць та людей. Формально його творчість являла продовження традиції авангарду.
Ружевич є також автором «Відкритої поеми» («Poemat otwarty») та «Падіння, нон-стоп-шоу» («Spadanie, Non-stop-show»). Окреме місце в його літературному доробку займає сценічна та драматургічна творчість. Він написав такі відомі драми, як: «Картотека» («Kartoteka»), «Стара жінка висиджує» («Stara kobieta wysiaduje») і «Рачки» («Na czworakach»), що ставляться на сценах усього світу. У його творах реалістичні елементи переплітаються з театром абсурду.
Ружевич був лауреатом багатьох літературних нагород і відзнак. У 1999 році отримав Літературну премію ім. Владислава Реймонта за творчість усього життя, а в 2000 році нагороду «Nike» за збірку віршів «Мати йде» («Matka odchodzi»). Він отримав також премію «Золотий жезл» («Złote Berło»), був відзначений Фондом польської культури золотою медаллю, «Zasłużony Kulturze Gloria Artis».
«Немає польської поезії і польської мови без Тадеуша Ружевича», сказав колись Казимир Вика, польський історик та літературний критик і важко погодитися на кращий синтез значення його творчості для польської літератури.
Т.А./IAR