Сім годин переговорів до першої ночі. У середу лідери 28 країн-членів ЄС у напруженій атмосфері радилися, що робити з наростаючим потоком біженців до ЄС, та що вчинити з тими, хто вже опинився в Європі.
Політики вирішили виділити ще мільярд євро для програм допомоги біженцям ООН, до кінця листопада створити центри ідентифікації мігрантів та укріпити зовнішні кордони ЄС. Остаточне підтвердження отримали також квоти розподілу біженців, встановлені день перед тим під час зустрічі міністрів внутрішніх справ країн Євросоюзу.
Прем’єр Ева Копач, котра представляла Польщу в Брюсселі, вважає результати саміту успішними. Як заявила глава уряду, ЄС тепер буде відсилати мігрантів, які не відповідатимуть критеріям надання статусу біженця. А саме на цьому залежало Варшаві:
- Не тільки дата створення центрів першої ідентифікації була важливою. Важливим було поєднання двох типів діяльності: відбір тих, хто втік до Європи рятуючи себе та родину від загроз для життя або здоров’я, та випрацювання конкретної концепції щодо повернення економічних мігрантів до їхніх країн. Таке рішення гарантує ефект вже у найближчому майбутньому.
У вівторок Польща погодилася прийняти у себе 7 тисяч мігрантів: 2 тисячі, на яких була висловлена згода ще місяць тому, та ще 5 тисяч у рамках розподілу 120 тисяч, які останнім часом прибули до Німеччини та Австрії. Варшава також має скинутися до допомогу біженцям. Скільки – вирішиться під час засідання уряду та після консультації з Міністерством фінансів. Ситуацію у розмові з Польським радіо прояснив директор політичного кабінету Копач Мацін Кєрвінський:
- Польща багато разів наголошувала, що буде солідарна з ЄС у справі біженців, але в межах наших бюджетних можливостей. На мою думку, внесок кожної країни до вирішення міграційної кризи має бути пропорційним до величини їхніх економік. Розмір допомоги визначить уряд вже під час найближчого засідання, про рішення ми поінформуємо керівництво ЄС. Нагадаю, що всі кошти утримання 7 тисяч біженців у Польщі покриє ЄС, це близько 6 тисяч євро на людину на місяць.
Віце-спікер Сейму Еугеніуш Ґжещак з Польської селянської партії цілком підтримує Копач і вважає, що рішення, ухвалені на саміті, є раціональними:
- Звісно, при вирішенні цієї проблеми потрібна солідарність. Так що наше рішення про прийняття біженців є і виразом нашої відкритості на гуманітарні проблеми, і нашої солідарності з іншими європейськими країнами. У Брюсселі була сказана важлива річ: демонструємо солідарність, але одночасно укріплюємо кордони, що завадить поглибленню кризи. Допомога біженцям є обов’язком поляків, зрештою, коли ми самі ставали втікачами – інші країни надавали нам притулок та допомогу.
Поразкою результати останніх євросоюзних переговорів у справі біженців вважає політик опозиційно партії Право і справедливість Вітольд Ващиковський. На його думку, ЄС, а конкретніше Німеччина, шантажем змусили Польщу прийняти 7 тисяч біженців, котрі біженцями так насправді й не є. А голосуючи так, як країни Західної Європи, Варшава зрадила союзників з Вишеградської групи:
- Президент Польщі Анджей Дуда багато разів наголошував, що пріоритетом польської зовнішньої політики має бути регіон Центрально-Східної Європи. Ми повинні шукати солідарність у країнах, розташованих між Балтійським, Чорним морем та Адріатикою. Так що рішення прем’єра Копач підпорядкуватися німецькому сценарію розв’язання міграційної кризи є зрадою ідеалів президента. Тоді як Чехія, Словаччина та Угорщина опиралися тискові Берліна, ми повністю підпорядкувалися Меркель.
А ось Войцех Пшибильський, заступник головного редактора журналів «Res Publika Nova» та «Visegrad Insight» зауважує, що солідарність Вишеградської четвірки, якщо така була, ґрунтувалася явно не на європейських цінностях:
- Можемо пояснювати відмінності між Західною Європою та Вишеградською групою у питанні прийняття біженців різними способами. По-перше, це брак практики та процедур прийняття великої кількості біженців. По-друге, на жаль, політичні еліти країн Вишеградської групи пішли на поводу у ЗМІ та натовпу, який взяв на озброєння расистські та ксенофобські гасла. Чехія, Словаччина та Угорщина не мають жодної сенсовної ідеї, як будувати свою міграційну політику. Ці країни не дуже добре складають тест навіть у політиці щодо нацменшин на своїй території.
До речі, у четвер в німецьких ЗМІ з’явилася інформація, що сирійські біженці після закриття кордонів Угорщиною та Хорватією мають новий план, як потрапити до Західної Європи. Їхній шлях тепер вестиме через Болгарію та Румунію до України, а звідти через Польщу до Німеччини. Малореалістичним такий сценарій називає Патрик Куґєль з Польського інституту міжнародних відносин:
- Ми, швидше за все, будемо спостерігати за окремим біженцями, які потраплятимуть до Польщі з Угорщини через Словаччину або Україну. Але ситуація, подібна до угорської, нам не загрожує. До того ж, польський кордон з Україною добре охороняється і вкрай малоймовірно, що його будуть перетинати великі групи осіб.
Рафал Бачинський з Інституту публічних справ може собі уявити, що біженці оберуть східний маршрут, проте вважає – польські прикордонники дадуть собі раду:
- Змучена війною на Сході та економічною кризою Україна може мати проблеми з охороною кордонів. Думаю, якщо біженці з’являться на румунсько-українському кордоні, українці їх пропустять бо не зможуть затримати. Натомість наші прикордонники мають досвід в охороні зовнішніх кордонів ЄС. Так що не бачу варіантів, коли натовпи людей без контролю, без ідентифікації будуть перетинати польсько-український кордон.
О.Б.