Останніми тижнями Сирія повернулася на перші шпальти світових ЗМІ. Справа не тільки в сирійських біженцях, які десятками тисяч прямують до Європи, а й у повідомленнях про російських військових, помічених на теренах підконтрольних Башару Асаду. Діставши облизня в Україні, Москва вирішила активізуватися на Близькому Сході.
Якщо рік тому російським солдатам пропонували поїздку до сусідньої країни з метою захистити державні інтереси, то тепер закликають готуватися до вильоту до країни зі спекотним кліматом, - такі повідомлення останніми днями все частіше отримує Рада з прав людини при президенті Росії від занепокоєних родичів військовослужбовців. Портал Газета.ру подає більш конкретну інформацію – через порт у Новоросійську Кремль перекидає до Сирії військових та озброєння. Говорить кореспондент Польського радіо у Москві Мацей Ястжембський:
- Міністерство оборони Росії заперечує цю інформацію, доповідаючи, що всі операції проходять в межах російських військових округів. Кремль натомість заперечує, що отримував якісь скарги від солдатів чи правозахисників. Але підтверджує: якщо Сирія звернеться до Росії з проханням про військову допомогу – президент розгляне подання.
Слова російської влади заперечують соціальні мережі – російські військові не соромляться викладати фото з Сирії, як робили це рік тому на Донбасі. Присутність російських озброєнь підтверджують західні журналісти. А як сьогодні виглядає ситуація в Сирії, та чи істотно на неї вплинуло рішення Кремля допомогти військами режимові Башара Асада – ми запитали нашого колегу, журналіста Міжнародної редакції Польського радіо Міхала Жаковського, який багато разів був кореспондентом на Близькому Сході:
- Кремль, по суті, ніколи не припиняв підтримку Асада. Москва активно лобіювала його інтереси під час мирних конференцій у Женеві. Росія неодноразово блокувала резолюції ООН, котрі мали на меті зупинити кровопролиття. На узбережжі Сирії досі функціонує база російського флоту і ми не знаємо, скільки військових її обслуговує і чи їхня діяльність проходить виключно на терені бази. Останнім часом Владімір Путін вирішив активізувати свою підтримку, до нас доходять численні інформації про російських військових та техніку в околицях міста Латака, яке є бастіоном Асада. Росія, напевно, постачає до Сирії літаки й танки, плюс допомагає Асадові будувати летовище. Зараз на Заході кружляє інформація, що Асад, який програє війну бойовикам Ісламської держави, має з усіма прибічниками-алафітами виїхати до гірських районів і там будувати свою диктатуру, а забезпечити цю «евакуацію» повинні саме російські військові.
Як на активізацію дій Кремля реагують США та ЄС, і як присутність російських військ може змінити розклад сил на Близькому Сході, де головною проблемою для Заходу вже рік є не Асад, а Ісламська держава?
- Джон Керрі традиційно дзвонить до Сєрґєя Лаврова за поясненнями, і їх традиційно не отримує. Євросоюз поки переводить подих, розбираючись з проблемою напливу мігрантів. Вашингтон висловлює занепокоєння, але не знаю, наскільки це є реальним, а наскільки – політичною тактикою. Адже в даній ситуації, росіяни, котрі разом з Асадом боротимуться з Ісламською державою, грають американцям на руку. Ситуація є парадоксальною: Башар Асад, якого Обама називав «людиною з кров’ю на руках», тепер є найбільшим захисником світської Сирії. Він захищає ту модель мультикультуралізму, яка з точки зору Заходу є найбільш прийнятною. Путін, підтримуючи Асада, показує, що він завжди був на стороні «правильної» людини, а не якихось ісламістів.
Довкола ситуації на Близькому Сході з’являється чимало теорій, деякі навіть мають ознаки конспірології. Одна з них – Путін хоче показати Штатам, наскільки корисним він є у боротьбі з Ісламською державою, і в обмін на участь у розв’язанні близькосхідної кризи змусити Вашингтон поступитися позиціями в Україні. Чи такий розвиток подій є реальним?
- Не знаю, чи такий обмін латифундіями взагалі може відбуватися: ми американцям одне, вони нам інше. Так що цю теорію не можна підтвердити жодним чином. Так само як не можемо підтвердити слова відомого фінського політика, лауреата Нобелівської премії Мартті Ахтісаарі, який нещодавно оголосив, що у 2012 Росія пропонувала план врегулювання в Сирії, який включав у себе відсторонення Асада від влади. Чи такий план дійсно був, чому Захід його не прийняв – ці питання, принаймні найближчими роками, залишаться без відповіді. Натомість найбільш актуальна проблема для Заходу сьогодні – це біженці, які з’явилися внаслідок громадянської війни. Тільки в самій Сирії свої домівки змушені були залишити близько 9 мільйонів осіб, ще 5 мільйонів втекли за кордон.
Власне біженців стосується друга теорія – Путін активізувався в Сирії, аби біженців стало ще більше, і їхній потік ще більше тиснув на ЄС. Допомагають йому в цьому союзники Росії - Греція та Сербія, котрі не занадто напружуються, аби затримати втікачів на своєму терені і не пускати далі на Захід. Звучить логічно?
- Це, звісно, цікава теорія. Політики, особливо лідери великих країн, часто використовують ситуацію таким чином, який з точки зору звичайної людини є неетичним. Дивлячись на чвари європейців через квоти на прийняття біженців, Владімір Путін може потирати руки і спостерігати, чи європейська солідарність вистоїть. Кремлю не вдалося розбити єдність Європи Кримом чи війною на Донбасі, можливо, вдасться імміграційною кризою, а саме крах європейської єдності є мрією Росії. Треба спостерігати за подіями в Україні: чи буде порушуватися Мінськ-2, що Європа запропонує замість Мінська, бо це може стати додатковим фактором, котрий розгойдуватиме солідарність країн ЄС. Ситуація стане більш чіткою після нового року.
Цілком можливо, що російська поведінка в Сирії є блефом, – вважає журналістка та експерт від Східної Європи Марья Пшеломєц. Російські війська не показали аж таких успіхів в Україні, аби тепер щось реально змінити у Сирії:
- Чи це російська гра, чи блеф – не знаємо. Фактом є, що росіяни зменшили свою підтримку для сепаратистів на сході України. Цілі Росії очевидні – відновити партнерство з США. Яким чином це робитиме, дізнаємося з виступу Путіна на Генасамблеї ООН вже невдовзі.
А наш колега Міхал Жаковський радить не забувати: Захід потребує Росії для вирішення кризи на Близькому Сході. Скільки б США не домовлялися з Іраном, участь Москви у коаліції проти Ісламської держави є дуже бажаною. Москва б могла зіграти важливу роль у переговорах щодо Іраку та Сирії. Інша справа, що на Заході поки ще не вирішили, який розвиток подій на Близькому Сході є оптимальним. Так само, як не вирішили це питання і для України.
Олена Бабакова