Понад 2 мільйони каталонців проголосували за незалежність свого краю від Мадриду. Це майже 81% від кількості учасників плебісциту, що пройшов 9 листопада, і результатів якого ніхто у Європі не визнає. Чи матиме недільне голосування якісь наслідки для Іспанії та для розвитку інших сепаратистських рухів у Європі?
У неділю вулиці Барселони та інших каталонських міст виглядали, які під час карнавалу: музика, каталонські прапори, марші. Каталонці у плебісциті, котрий від початку не визнала ані іспанська влада, ані жодна інша країна ЄС, відповідали на запитання, чи вони хочуть, аби їхня провінція стала краєм, і чи цей край має бути незалежним. З майже 5 мільйонів осіб, що мали право голосу, у плебісциті взяли участь понад 2 мільйони. З них 81% підтримав ідею незалежної Каталонії.
Це голосування має стати підтримкою для довготривалої кампанії, котра має допровадити до незалежності Каталонії, багатої Каталонії, з населенням у 7,5 мільйонів осіб, - твердять лідери двох каталонських партій, котрі й ініціювали плебісцит. Чи результати недільного голосування гратимуть на користь їхньої стратегії – коментує кореспондентка Польського радіо у Барселоні Ева Висоцька:
- Для каталонської влади мірою успіху цього плебісциту має бути кількість людей, які взяли участь у голосуванні. Вона прогнозувала, що у неділю проголосує близько 2,5 мільйонів каталонців, тобто половина тих, хто має право голосу. Натомість явка не дотягла до цієї позначки. 2,5 мільйони це важлива цифра, бо саме стільки людей взяло участь у референдумі 2006-го року, коли був змінений статут Каталонії.
Мадрид свого незадоволення самим фактом голосування не приховує – прокуратура пообіцяла, що спостерігатиме за людьми, які відкриють так звані виборчі дільниці. До прямих конфліктів у день плебісциту, на щастя, не дійшло:
- Бурчання столиці було чутно навіть у неділю. У суботу прокуратура вагалася, чи взагалі не заборонити відкриття дільниць. У неділю вже о 7-й ранку каталонці приходили під пункти голосування, хоча вони відкривалися о 9-й, аби зайняти чергу, бо побоювалися, що дільниці відкриють лише на годину. Мадридська прокуратура попросила каталонську поліцію скласти список осіб, котрі брали участь в проведенні плебісциту. Тоді лідер каталонського уряду Артур Мас сказав, що він бере на себе відповідальність за голосування. З іншого боку, реакція уряду Маріано Рахоя не є аж такою різкою – Мадрид розуміє, що справу Каталонії йому доведеться вирішувати. Рахой боїться спровокувати каталонців до позачергових парламентських виборів. Адже місцеві політичні партії не приховують – наступного дня після обрання вони оголосять незалежність.
Тому, додає Ева Висоцька, Мадрид ще у суботу заявив, що вже цього тижня готовий розпочати нові переговори з каталонцями. Плебісцит відкрив для них шлях до отримання чергових привілеїв, котрих каталонцям, якщо дивитися об’єктивно, і так не бракує.
Чим Мадрид може підкупити непокірних каталонців? У першу чергу, як це не банально, грошима. Барселона може отримати своє податкове управління, котре забезпечить, що абсолютна більшість податків каталонців залишатиметься на місці – гасло «досить годувати Іспанію» у Каталонії є доволі популярним. Чи це реально? Відповідає юрист Алєксандер Губринович з Варшавського університету:
- Всі рухи прибічників каталонської незалежності дійсно можна сприймати як бажання виторгувати собі кращі умови в рамках єдиної Іспанії. Якщо Каталонія колись відмовиться бути частиною Королівства Іспанія, вона тим самим відмовиться і від членства в ЄС, а це матиме дуже погані наслідки для місцевої економіки. Я навіть не маю певності, що каталонцям у такому випадку дозволили б залишити євро. Поява власного податкового управління у Барселоні одразу б вплинула на державний бюджет: Каталонія дійсно є однією з багатших частин Іспанії, вона генерує 20% іспанського ВВП. Податкова автономія вже є у басків. Але введення її у Каталонії поховає плани будь-якого іспанського уряду на вихід з кризи.
Навряд чи Каталонія вже завтра стане самостійною державою, проте голосування 9 листопада матиме неабиякий вплив на майбутнє Іспанії та Європи, - вважає іберист Єжи Анджей Вочєховський з Вищої школи менеджменту:
- Результати плебісциту будуть розмінною картою для каталонців у діалозі з Мадридом. Проте не треба забувати про реальну підтримку ідеї незалежності Каталонії. Явка під час голосування не досягла 50%. Як показують результати соцопитувань, за незалежність рішуче виступають не більше, ніж 44% каталонців. Це, як раз, аргумент на користь Іспанії. Але недільний референдум це все-таки тривожний сигнал для Європи. Він означає, що не завтра, так післязавтра, колись, каталонці все-таки абсолютною більшістю висловляться за незалежність.
Чи активність каталонців у напрямку досягнення незалежності не заохотить до подальших дій інші іспанські регіони, котрі теж мають непрості відносини з Мадридом? На думку Єжи Войчєховського, все виглядає не настільки однозначно:
- Шлях басків є іншим, ніж шлях каталонців. Барселона зробила ставку на розлучення повільне, легальне, економічне в першу чергу. Баски ж завжди ставили на революцію. Хоч зараз баскські сепаратисти дещо заспокоїлися, акти терору, боротьби у країні басків все одно присутні. Баски не відмовилися від незалежності. І «так» каталонців їх тільки зміцнить. Якщо за кілька років Каталонія однак вийде зі складу Іспанії, то баски можуть стати наступними. Тому Іспанія так бореться з сепаратистськими тенденціями. Як відійде один регіон – кілька підуть тією ж дорогою.
Менш як два місяці тому референдум про незалежність пройшов у Шотландії, тепер – плебісцит у Каталонії. Чи цими двома регіонами обмежується коло бажаючих мати свої власні держави у Європі? Зовсім ні, - говорить Алєксандер Губринович:
- Ясно, що є чимало ідей європейського сепаратизму. У німецькій пресі час від часу тягнеться тема про можливу незалежність Баварії. Баварцям поволі набридає утримання за свої податки земель колишньої НДР. Тепер реальної загрози від’єднання Баварії немає, але що станеться, якщо економічна ситуація у Німеччині почне погіршуватися? Досі існує конфлікт у Бельгії між Фландрією та Валлонією. Зараз він вщух, але в будь-який момент може відновитися. Проблеми іншого типу є на схід від Берліна: наприклад, ситуація з угорцями у Словаччині та Румунії.
До речі, британський прем’єр Девід Камерон, який сам нещодавно пережив стрес шотландського референдуму, у понеділок висловив підтримку для мадридського уряду. Як відомо, лідери самопроголошеної терористичної ДНР результатів голосування у Шотландії не визнали. як вони поставилися до плебісциту у Каталонії - наразі не знаємо.
О.Б.