У варшавській галереї митців-фотографів проходить виставка українсько-французького фотохудожника Антона Соломухи. Вперше його роботи у Польщі було представлено цього року у Познані, під час 6-го Фестивалю культури Українська весна.
Про столичну виставку Антона Соломухи розповідає куратор галереї OBOK Анна Вольська:
– Ця виставка – своєрідне вшанування міста Прип’ять, яке постраждало внаслідок чорнобильської катастрофи 1986 року. На цих роботах можна побачити сцени, які не можна прочитати просто так. Це алегорії, пов’язані з ситуацією, яка сталася у Чорнобилі, це також і внутрішні роздуми автора, які виникають зі спостережень за дітьми, з його тридцятирічного перебування у Франції і його відношення до мистецтва. Тобто, ми маємо тут багато символічних сцен, які необхідно розшифрувати.
Ось, наприклад, тут хлопчина з книжкою, а в тлі будинок початкової школи у Прип’яті. Сама сцена була сфотографована окремо і була ніби накладена на шкільне приміщення, а сам хлопчик, як бачимо, – радше південної вроди. Тут є літаюче путті, яке ніби ангел, що завжди був на продаж, мовляв, у сьогоднішні часи все можна продати. А поруч бачимо напис Sotheby's (один з найстаріших аукціонних будинків світу), мовляв, мистецтво і ринок обігу мистецтва інколи досить двозначні.
Подібна робота з дівчинкою, яка наче ангелочок з пір’ячком та крильцями, а назва Contemporary art (сучасне мистецтво) укладене у вигляді шнурка і складається у форму шибениці. Тобто така краса та ідеї, які народжуються у людини, у зіткненні з комерційною дійсністю, зникають...
Сучасна масова культура замінює дитину у такий продукт, який купує ляльки, а коли надивиться різних фільмів, то знищує ці іграшки, – каже Анна Вольська.
Куратор виставки каже, що автор Антон Соломуха – і художник, і фотограф, але його мислення на тему світлин дуже символічне, багатьом відвідувачам роботи українського майстра з Парижа подобаються:
– Подобається, перш за все, тому, що треба, все ж таки, мати певного роду уяву. Хтось їде в таке місце, куди входиш з лічильником Гейгера, фотографує деструктивне оточення, а потім, з глибини свого уявлення, він мусить так зааранжувати у своїй майстерні сцену, так її підсвітлити, щоб напрямки світла співпадали з тим, як це бачить автор, і маніпулювати цим образом, створюючи загальну цілісність.
Отже, якщо йдеться про майстерність автора, його ідеї, то багато відвідувачів досить позитивно сприймають цю виставку. Є й такі митці, які негативно ставляться до такого тренду у фотографії і задумуються над тим, чи це все ще фотомистецтво, чи вже малярство – це вічна дискусія між фотографами та креаторами, що фіксують дійсність. Цю манеру роботи можна ще назвати фотомонтажем, – каже Анна Вольська.
Викладачка фотомистецтва у студії ZPAF дізналася про французько-українського майстра два роки тому, коли розповідала учням про приклади фотографічного бароко. Анна Вольська знайшла в Інтернеті роботи Антона Соломухи і подавала зразки його мистецтва як приклад:
– Частина цих робіт асоціюються з бароко у малярстві і з конвенцією багатозначного малярства, зокрема «horror vacui» (страх порожнечі), таке багатозначне художнє мистецтво майстер залучає також у сферу фотографії. А потім зі мною зв’язався Ігор Хранюк, який у Польщі представляє Антона Соломуху, і запропонував мені цю виставку. Тож буває, про що подумаєш, те й збудеться.
Взагалі, автор виставки – відомий у світі митець, а у Варшаві ми представили 15, мабуть, так би мовити, «найделікатніших» робіт. Для його оригінальних робіт потрібне було б більше приміщення, адже фотокартини українського парижанина часто сягають півтора метра. А ми рішились представити роботи Антона Соломухи у меншому форматі, – каже Анна Вольська.
Виставки Антона Соломухи у польських містах, в рамках культурних заходів під гаслом Obolon-Fest, організує фірма Obołoń-Polska. Варшавський вернісаж триватиме до 13 грудня.
Володимир Прядко