«Polityka» пише про українських працівників у Польщі. Петро працює при сортуванні сміття. «На контейнері 70 відсотків – це українці, – розповідає. – Польські безробітні воліють, щоб їх викреслили зі списку на Біржі праці, ніж робити в смітті». На запитання, чи українці забирають полякам хліб насущний, польський підприємець відповідає: «Якщо говорити про фізичну працю, то справді, можна сказати що українці витісняють поляків – адже ті, ліпші працівники, вже давно виїхали до Англії, а решті працювати не хочеться». «Стереотипний образ українця у Польщі – дуже стереотипний, – читаємо у тижневику. – А тимчасом, змінюється структура української імміграції до Польщі». Якщо раніше, у 90-х роках, основну групу становили люди між 40 та 55 роком життя, котрі на хвилі економічних змін випали з ринку праці і вирішили шукати щастя деінде, то останніми роками до Польщі приїжджає дедалі більше добре освічених людей – інформатиків, лікарів. Щораз більше українців у Польщі здобуває освіту. «Польща стала Сорбонною Сходу, – каже виданню професор Роман Дрозд з Поморської академії у Слупську. – Демографічна криза змушує польські виші шукати студентів за кордоном, а Україна – це основний напрямок пошуків». Чимало з них вчиться на платних факультетах, таким чином докладаються до польського бюджету. Інші – як Валерія – ведуть у Польщі бізнес, платять податки... «Їм, – пише «Polityka», – польська держава нічим не допомагає, а навпаки – на них заробляє».
«Tygodnik Powszechny» продовжує писати про Донбас, а точніше – про мешканців Донбасу, котрі втікають від війни. До Польщі. Тут складають документи на статус біженця, чекають на відповідь. Отримують, як правило, відмову. Видання описує одну з багатьох історій – це історія Дмитра, котрий з сім’єю виїхав з рідного Слов’янська одразу після вибуху війни на Донбасі. У Польщі сподівався почати нове життя, його діти вже почали ходити до школи... але Дмитро отримав відмову у наданні статусу біженця, оскільки може виїхати в інший регіон України, де немає війни. «Українцям отримати у Польщі статус біженця – практично неможливо», – пояснює Марія Якубович, котра допомагає своїм землякам. Тому радить, щоб люди, навіть якщо втікають від війни, оформлювали візи, дозволи на роботу і ставали трудовими мігрантами. Дмитро був змушений виїхати з Польщі.
Щоденне видання «Rzeczpospolita» публікує інтерв’ю з Оксаною Сироїд, віце-головою українського парламенту. «Називаймо війну своїм іменем» – закликає політик. На запитання, чи є якийсь спосіб на закінчення війни на Донбасі та збереження територіальної цілісності України, Оксана Сироїд відповідає: «Від самого початку треба було назвати війну війною, а не антитерористичною операцією. Коли гине 10 тисяч людей, інакше ніж війною це не назвеш. Ми цього не зробили під тиском європейських лідерів (...). Якщо ЄС хоче, щоб Україна була рівноправним партнером, то нехай почне ставитися до України, як рівноправного партнера. Не можна змушувати нас до порушення конституції (йдеться про надання спеціального статусу Донбасу – ред). (...) Після терактів у Парижі президент США заявив, що слід знищити терористів. Тож чому їхніх терористів треба знищувати, а наших – ні?» – запитує Оксана Сироїд.
Я.С.