Чехи можуть влаштувати Земану Майдан

Польська преса приглядається сусідній Чехії – у цій країні святкування 25-ї річниці Оксамитової революції перетворилося на найбільші протягом останніх років політичні протести. Про чехів, котрі погрожують президентові Мілошу Земану Майданом, пише у виданні «Gazeta Wyborcza» Любош Палата. «Здавалося, для чехів Україна це екзотична держава. Що їх не цікавить міжнародна політика. Що вони живуть сьогоднішнім днем. Але треба було опинитися у Празі в понеділок, аби зрозуміти, що це не так», – стверджує журналіст. Чехи виступають проти намірів президента Земана відсунути країну від європейської стежки розвитку. Хоч більшість учасників демонстрацій – молоді люди, однак і серед старших набуває сили переконання – 25 років тому вони боролися за щось інше, ніж їм сьогодні пропонує симпатик Росії Земан. Коли у Празі виступав президент Словаччини Андрей Кіска, він сказав, що підтримує боротьбу українців за свободу, і натовп відповів йому – нехай живе Україна! Земан же й надалі тиражує кліше російської пропаганди. Якщо чехи завтра знову вийдуть на вулиці, то не для повторення Оксамитової революції, а щоб зробити свій Майдан.

Політикою найбільше керує не логіка, а страх, поділ на правих і лівих у суспільстві є майже генетичним, – стверджує соціальний психолог Джонатан Гайдт у розмові з тижневиком «Polityka». Науковець пояснює, що праві не люблять лівих, бо бачать у них джерело смертельних загроз, а ліві правих – бо вважають опонентів захисниками неприємної їм дійсності. Ця на перший погляд неістотна відмінність, однак, робить правих політиків більш емоційними, а їхній електорат – більш радикальним. Так було завжди, але протягом останніх 20 років до картини додалися нові штрихи: ідеологічні опоненти почали більше керуватися емоціями, що навіть у розвинутих демократичних країнах значно ускладнило пошуки компромісу. Закономірність є сумною: чим більш освіченим та багатим є суспільство, тим більш поділеним воно стає. На думку вченого, протягом найближчих років на Заході тріумфуватимуть праві партії – вони навчилися продавати свою ідеологію у більш яскравій обгортці. Лівим же світить реванш лише у сфері масової культури.

Успіхами польського кіно поцікавилася «Rzeczpospolita». Видання з’ясувало, що в середньому щотри роки лідером кінопрокату у країні над Віслою стає картина вітчизняного виробництва. Понад 10 мільйонів євро останніми роками заробили комедії «Листи до М.», «Лейдіс» та «Ох, Кароль 2». Але на мільйонні прибутки можуть розраховувати і стрічки на поважну тематику: наприклад, «Катинь» Анджея Вайди чи останні хіт – стрічка «Боги» про початки польської кардіотрансплантології. Кінокритики констатують: по-перше, поляки перестали йти за трендом – що західне, те й добре, а, по-друге, польське комерційне кіно банально стає кращим.

О.Б.