Дві країни успішно намагаються використати потенціал запровадження зони вільної торгівлі України з Євросоюзом, щораз тісніше підтримують одна одну на міжнародному рівні та налагоджують дедалі більшу співпрацю в оборонній сфері. Експерти вважають, що цьому сприяє багатолітня спільна історія двох держав, відсутність ґрунту для двосторонніх конфліктів і спільна зовнішня загроза з боку Росії.
Україна більш як вчетверо перевищує Литву за кількістю населення і набагато більша територіально. Але саме з Литвою в офіційного Києва складаються найбільш приязні стосунки і саме Литва найчастіше стає адвокатом України в міжнародних організаціях. Ось як визначив роль стосунків з Литвою під час свого візиту до Вільнюса 8 грудня президент України Петро Порошенко:
– Литва є надійним другом, надійним партнером України. В тому числі і з підтримки реформ, європейської аспірації для українців, з підтримки суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України. Дуже символічно, що Литва і президент Грибаускайте була першими, хто надав Україні в далекому 2014 році летальну зброю. Це був надзвичайно важливий приклад, який наслідувала ціла низка країн. Дуже важливо, що ми маємо спільне розуміння, що події на Донбасі, в Криму, російська гібридна війна є загрозою не лише для України і не лише для Литви. Це є загроза для всього європейського регіону, для всього світу, для глобальної безпеки. Я хочу подякувати Литві, за дуже ефективну координацію в міжнародних організаціях, в Генеральній Асамблеї ООН, де ми виступаємо співавторами більшості резолюцій, які посилюють кроки на деокупацію Донбасу та Криму.
Попри такі компліментарні відгуки, президентка Литви Даля Грібаускайте не згаяла нагоди нагадати Порошенкові, що вона є представницею не лише маленької трьохмільйонної країни, а й речницею Євросоюзу та в цілому Заходу. Чи не вперше в історії стосунків двох держав Грібаускайте висунула до України доволі жорстку вимогу:
– Ця зустріч президентів дуже важлива для обох сторін. Ми сьогодні підписали угоду про співпрацю у різноманітних сферах. Це перспективне представництво і ми готові надалі зустрічатися та розвивати нашу співпрацю. Нашою основною вимогою до України є здійснення незалежності для Національного антикорупційного бюро таким чином, щоб на його роботу не могли вплинути політики. Саме ж Національне антикорупційне бюро України не повинно жодним чином брати участі в процесах політики в країні. І Литва, так само, як Євросоюз, підтримують ті реформи, які здійснюються з боротьби з корупцією у всіх галузях. Однак вони повинні бути послідовними і, природно, відкритими. Вони повинні убезпечити всі державні служби від впливу політиків. А правоохоронні органи, в свою чергу, не повинні брати участі в політиці. Литва схвалює вимоги створити Антикорупційний суд в Україні, – сказала Грібаускайте.
Проте, ці слова не затьмарили загального успіху візиту Порошенка в Литву. Головним в діалозі двох президентів стали питання спільної безпеки. Українські експерти вважають, що попри те, що Литва не виробляє сучасних систем наступального озброєння, передача нею Україні стрілецької зброї на початку російської агресії на Донбасі була дуже своєчасною і допомогла підвищити обороноздатність українських вояків. Говорить директор київського Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко:
– Це ті арсенали , і ті запаси, які залишилися в Литві після розпаду Радянського Союзу і вже були фактично списані. Але не секрет, що в боях на Донбасі Україна використовує ще радянські системи озброєння, деякі з них модернізовані, а деякі ні. Тому саме така допомога була дуже важлива і відіграла свою значну роль, за що литовцям слід подякувати.
Своєю чергою, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець уточнив, що Литва передала Україні снайперські гвинтівки та набої до них. Він нагадав, що наразі в України немає власного патронного заводу, який лишився в окупованому Луганську. Тому ця допомога Литви була і своєчасною, і ефективною:
– Це те, що у Литви було з певним запасом тому, що вона перейшла на НАТОвський калібр, в них є величезний патронний завод і запаси боєприпасів, які були нам передані.
Але чому взагалі маленька Литва, населення якої менше за кількість мешканців Донецької області, спромоглася на таку допомогу? Чому саме маленька Литва, на відміну від далеко більших держав Євросоюзу, стала головним адвокатом України в Євросоюзі та міжнародних організаціях? Виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександр Леонов пояснює це кількосторічною спільною історією Литви та України, яка бере свій початок ще від часів Великого Князівства Литовського, де мовою офіційних документів була давньоукраїнська. Ці спільні історичні корені не затьмарені ворожнечею, на кшталт етнічного конфлікту, що спалахнув між поляками та українцями на Волині 1943 року. Навпаки, в модерні часи, перед самим розпадом Радянського Союзу, литовський незалежницький рух «Саюдіс» та «Народний Рух України» тісно співпрацювали і допомагали одне одному скинути ярмо тоталітарного режиму. А тепер дві країни єднає необхідність дати раду воєнній загрозі з боку Росії:
– В Литві чітко розуміють, що програш України у воєнному протистоянні з Росією актуалізує спецоперації Росії проти країн Балтії, а тому числі Литви. Ще 10 років тому була так звана «Бронзова ніч», де Росія відшліфовувала інструментарій гібридної війни в Естонії. Тоді ж інструментарій кібервійни тестувався на всіх країнах Балтії, в тому числі й Литви.
У цьому сенсі дуже актуальним, на думку експертів, є досвід, який здобувають під час спільної діяльності військові України, Польщі та Литви в межах Литовсько-польсько-української бригади імені Великого гетьмана Костянтина Острозького. Значення цього тристороннього підрозділу військовий експерт Сергій Згурець вважає дуже високим:
– У цій бригаді відпрацьовується спільні штабні процедури і цей елемент штабної взаємодії є надзвичайно важливим. Він мінімізує час на злагодження підрозділів і скорочує час на порозуміння. Тому наявність таких структур у країнах, що довіряють одна одній є достатньо важливим моментом.
Проте відносини України і Литви не обмежуються суто безпековою і зовнішньополітичною співпрацею. Цього року товарообіг між двома державами збільшився майже наполовину – на 45 відсотків. Якщо досі дві країни реалізовували здебільшого енергетичні транзитні проекти, тепер, як зазначив під час свого візиту до Вільнюса президент Порошенко, понад 60 відсотків двостороннього товарообігу припадає на продукцію харчової, хімічної, деревообробної, електротехнічної галузей промисловості, машинобудування та сільгосппродукцію. Литовська компанія «Global BOD Group» планує заснувати підприємство з виробництва сонячних модулів на Херсонщині. Прикладом успішної роботи литовських підприємств в Україні можна назвати компанію БТ «Інвест», яка від початку російської агресії збудувала в Україні 16 великих супермаркетів мережі «Новус». Литва і її середній клас стали двигунами інвестування в українську економіку, незважаючи на несприятливий інвестиційний клімат та війну на Донбасі тому, що вони готові ризикувати і діяти на внутрішньому ринку України, вважає Олександр Леонов:
– Це можливості. Для литовського бізнесу набагато важче входити на західні ринки, ніж бути першими на такому великому ринку, як Україна. Вони намагаються випередити своїх більш маститих західних партнерів і стати тут першими.
Та крім активності середнього бізнесу, Україна і Литва мають і більш масштабні спільні інтереси. Так, під час візиту української делегації до Литви 8 грудня, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та Міністерство енергетики Литовської Республіки підписали Меморандум про взаєморозуміння зі стратегічної співпраці у галузі енергетики. Він передбачає співпрацю в нафтогазовій, електроенергетичній та ядерній сферах та обмін досвідом з розвитку газових ринків двох держав, виведення з експлуатації та демонтаж атомних електростанцій і створення електроенергетичного ринку та синхронізацію енергосистем обох країн з енергосистемою континентальної Європи.
Вільгельм Смоляк