Якою є архітектура безпеки у Східній Європі? Які головні безпекові загрози постали перед країнами регіону останнім часом? Як можна їм протистояти, хто є джерелом нестабільності, а хто союзником цих країн? Яка роль України в безпекових процесах на сході Європи? Відповіді на ці питання шукали учасники міжнародної конференції “Система регіональної безпеки у Східній Європі. Місце і формати залучення України”, яка відбулася 14 листопада в Києві.
Політична, економічна та воєнна підтримка Москвою сепаратистських режимів на пострадянському просторі та воєнна агресія Москви проти Грузії і України стали головним джерелом нестабільності в Східній Європі. Про це від самого початку заговорили учасники міжнародної конференції від країн Східної Європи, Євросоюзу і НАТО. Директор українського Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця вважає, що Східна Європа і досі сприймається як буферна зона між Сходом і Заходом, а Україна перетворилась на поле війни не лише за свою державність, а й за європейські цінності.
– Наміри Заходу демократизувати Росію виявилися абсолютно хибними. Східна Європа опинилася у вакуумі безпеки. Східна Європа опинилася під безпосередньою воєнною загрозою. І це стосується не тільки України, а й всіх країн колишнього пострадянського простору. А Центральна Європа опинилася під впливом гібридної війни Росії, яка фрагментує позицію країн, що вже стали членами НАТО і Європейського Союзу. Ми бачимо, що Росія певною мірою домага ється своїх цілей, що ми називаємо "Західним фронтом".
Термін "західний фронт" щораз частіше звучить в України на означення недружніх кроків Румунії та Угорщини, які незадоволені нещодавно ухваленим українським законом про освіту. А також напруження відносин України з Польщею через розбіжності в оцінках трагічних сторінок спільної історії. Голова комітету Верховної Ради України у закордонних справах Ганна Гопко заявила на конференції про безпосередню участь Москви в цих конфліктах:
– Росія активізувала "західний фронт" проти України. Ми бачимо багато спроб зі сторони Угорщини завадити нашим європейським та євро-атлантичним прагненням. Я думаю, що це неприпустимо. Це послаблює інституційну спроможність Альянсу, де двосторонні конфлікти між членами і не членами не мають заважати безпековому компоненту НАТО, як інституції.
Проте зміцнити безпеку і усунути нестабільність на континенті необхідно і це можливо зробити у невійськовий спосіб, зазначила Гопко. Серед іншого, вона зазначила, що поступова відмова Євросоюзу від російських енергоносіїв могла б стати дієвим інструментом стримування російської агресії. Але ЄС не готовий розглядати енергетику як елемент стримування Кремля:
– На зустрічах з колегами з Молдови, крім того, що ми говоримо про важливість приєднання до європейських континентальних електромереж і виходу зі сфери впливу Росії на електроенергетику, ми говоримо і про деокупацію та звільнення територій. І тут, залежно від моделі, яка буде під час вирішення Придністровського конфлікту в Молдові, вона пізніше може бути адаптована для України. Тому нам важливо не допускати гібридної дипломатії і гібридних підходів, які нам нав'язуються під виглядом "болючих компромісів" різними олігархами України на сторінках впливових видань і з подачі різних західних експертів.
Гарантом безпеки у Східній Європі вважається Німеччина. Як сказала керівниця представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Габріеле Бауманн, новий уряд ФРН, що має бути сформований до кінця цього року, і надалі підтримуватиме Україну і що зараз між Україною та країнами Східної Європи здійснюється активний обмін думками та інформацією з безпекових проблем. Але проблемою номер один для Східної Європи і для Європи в цілому залишається агресивна політика Росії, сказав президент київського Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар:
– Для того, щоби нам створити якусь систему безпеки, нам треба спочатку зупинити Росію. Якщо ми не зупинимо цей генератор хаосу, то складно буде говорити про конструювання чогось іншого.
Цю думку підтвердили всі учасники конференції. Так, російський політолог, старший дослідник Польського Інституту передових досліджень (Варшава) Владислав Іноземцев зазначив що з 90-х років Росія була і є головним провокатором нестабільності в Східній Європі:
– Росія намагається дестабілізувати всіх своїх сусідів в першу чергу задля припинення прагнень колишніх радянських республік приєднатися до євро-атлантичних інституцій. Захід не вживає активного спротиву цьому, бо зацікавлений мати економічні ресурси з Росії. Отже Україна та інші країни Східної Європи раніше сприймалися, як щось проміжне між Західною Європою і Росією. Якщо і далі їх вважати буферними державами, то тут ніколи не буде НАТО і Євросоюзу. Це підтримує і Київ, коли каже, що Україна є кордоном Європи з Росією. Це дуже слизька позиція, – вважає російський експерт із Польщі.
Своєю чергою, політичний оглядач з Білорусі Роман Яковлевський заявив про тривожні ознаки погіршення стосунків між його державою і Україною. На його думку, за підсумками російських навчань "Захід-2017" можна робити висновок про відпрацювання розгортання російської ядерної зброї, націленої на європейські держави. Він нагадав про оновлену угоду про двостороннє військове співробітництво між Росією та Білоруссю і про цілу низку дивних збігів, що сталися останнім часом.
– Щораз більш реальною стає поява в Білорусі, я підкреслюю, російської ракетної бази. Її приблизний аналог вже існує в місті Гюмрі у Вірменії, де стоять "Іскандери". Напередодні недавньої раптової зустрічі президента Білорусі Лукашенки з українським президентом Порошенком в Еміратах сталися випробування білоруської системи залпового вогню "Полонез" у Гомелі. При цьому зазначалося, що це модернізовані "Полонези" із дальністю дії до 300 кілометрів. А від Гомеля до Києва всього 265 кілометрів. Я не виключаю, що Лукашенко підготувався до передачі Порошенкові якогось меседжу з Мокви, – зазначив Роман Яковлевський.
Москва прагне відродити статус другого полюсу сили в світі, але навряд чи в неї для цього вистачає ресурсів, вважає старший політичний аналітик литовського Центру Східноєвропейських досліджень Вілюс Іванаускас. Тим не менше, він навів одразу кілька тривожних сценаріїв литовських експертів щодо розвитку подій в регіоні, які базуються на оцінках відчайдушних і небезпечних спроб Росії посилити свій вплив.
– Росія намагається відновити свій статус наддержави і протистояти західному домінуванню в мультиполярному світі. Наші експерти вважають, що Росія хоче відновити свій вплив не лише на регіон колишнього Радянського Союзу чи Східну і Центральну Європу, а й навіть на Близький Схід, – сказав литовський експерт.
Домінуючим сценарієм литовських політологів, за словами Іванаускаса, став прогноз посилення намагань Москви кинути виклик кордонам на Заході, не допустити наближення НАТО до російських кордонів і атакувати по всіх фронтах.
Вільгельм Смоляк