Справу розкрили і описали журналісти видання «Dziennik Gazeta Prawna»: Кароліна Баца-Поґожельська і Міхал Потоцький.
Яким чином ви натрапили на інформацію, що стосується саме цієї справи, як ви довідалися, що Польща купує вугілля від сепаратистів?
Міхал Потоцький:
- Ми знали, що метод заробітку сепаратистів полягає в основному в тому, що вони експортують вугілля з території України, яка їм підконтрольна. Ми були впевнені, що це вугілля також мусить потрапляти й до Польщі. Ми знайшли одну таку фірму, яка займалася цим ділом, ми стали перевіряти її діяльність, але коли почали копати глибше виявилося, що цих фірм є значно більше, і що цих механізмів доставляння вугілля до Польщі з територій, які не є підконтрольні Києву – є значно більше.
Як багато цього вугілля надходить до Польщі?
Кароліна Баца-Поґожельська:
- Від січня до вересня поточного року, з Донбасу, з нелегального видобутку антрациту, до Польщі завезено 93 тисячі тонн. Це і багато і мало, оскільки 93 тисячі тонн кам’яного вугілля – це фактично кілька днів роботи вугільної електростанції. Звичайно, антрациту там не вживають, оскільки його використання у Польщі нині зовсім інше, він використовується для виготовлення спеціалізованої продукції, зокрема металургійної промисловості. Ми у Польщі не використовуємо антрациту у великих масштабах також і тому, що вже його не добуваємо. А по-друге, що стосується ринкової вартості антрациту, – це просто дуже дороге вугілля, оскільки воно найбільш енергетичне. Нині ринкова ціна тонни антрациту коливається у межах 140 доларів, для порівняння тонна доброго енергетичного вугілля для електростанції коштує 90 доларів.
Як виглядає шлях донбаського вугілля до Польщі, і які воно має офіційні документи, що звідкіля цей антрацит?
- Видобуток вугілля відбувається на так званих шахтах-копанках, відомих теж у Польщі під назвою «бєдашиби», тобто це нелегальні шахти, на яких у Донецьку, котрого не контролює українська влада, ведеться нелегальний видобуток вугілля. Власники цих копанок, чи їхні куратори, за тонну видобутого антрациту отримують 22 долари, отже, різниця в ціні величезна. Згодом це вугілля за посередництвом фірм, які зареєстровано на Олександра Мельничука, (котрий протягом певного часу був «заступником міністра енергетики та вугільної промисловості ЛНР»), експортують у Росію. Натомість далі, офіційно, це вугілля купують вже в Росії, але купують його також фірми зареєстровані на Мельничука. Пізніше, вугілля перемішують, найімовірніше, з російським вугіллям, воно отримує документи, які підтверджують російське походження антрациту, а далі вже – це вугілля, як російське вугілля – транзитом через Білорусь потрапляє до Польщі.
Чи Польща може цьому запобігти? Міністр енергії Польщі Кшиштоф Тхужевський запевнив, що питання постачання цього вугілля буде ретельно проаналізовано, але сказав теж, що кількість цього вугілля не така вже й велика, щоб називати це проблемою.
- Це не проблема, якщо дивитися з точки зору міністра енерегії та з перспективи потенційної шкоди для ринку вугілля в Польщі. Тут, - це дійсно не проблема. Друга річ така, що ми, як Польща, дійсно, не порушуємо ембарго. Але тут виникає проблема морального характеру. Якщо ми пишемо про те, що гроші з продажу цього вугілля потрапляють до лідера самопроголошеної республіки – то це не в порядку, то це аморально. Коли, після публікації нашої статті, ми розмовляли з міністром енергетики України, він дуже гостро висловився на цю тему, кажучи, що купівлю антрациту з Донбасу можна порівняти до купівлі нафти від Ісламської держави.
Міністр енергетики Ігор Насалик в інтерв’ю для вашого видання говорив теж, що діяльність самопроголошених республік у більш-менш 60 відсотках фінансується з продажу антрациту.
- 60 відсотків це є ті доходи окремих районів Донецької та Луганської областей, які походять із так званих внутрішніх засобів. Очевидно, ця сума не охоплює фінансування з боку Росії, яке було різним у різний період, проте без фінансування Росії ці квазідержави ніяк не вистояли б.
Беручи до уваги ціну донбаського вугілля, яке потрапляє також і до Польщі, то воно дуже привабливе як для фірм-посередників, так і для споживачів.
- Так, його ціна приваблива. Ціновий розрив тут справді величезний. Ми постійно досліджуємо це питання, вивчаємо тему, і з того, що нам відомо, попередніми місяцями, враховуючи ринкову вартість ціни антрациту на рівні 140 доларів то його одержувачі платили 80-90 доларів за тонну, отже – це ціна, як за традиційне вугілля. І різниця тут величезна.
Міністр енергетики Ігор Насалик говорив в інтерв’ю для вашого видання, що подібні схеми використовувалися також у випадку Туреччини. Чи там вдалося вирішити питання нелегального постачання?
- І так і ні, у випадку Туреччини постачання вугілля зменшилося. Але за даними, які українські журналісти оприлюднили вже після наших текстів, Туреччина надалі залишається найбільшим отримувачем донецького та луганського вугілля. А Польща займає другу позицію.
Питання антрациту з Донбасу, який потрапляв до Польщі прокоментували журналісти видання «Dziennik Gazeta Prawna»: Кароліна Баца-Поґожельська і Міхал Потоцький. Натомість міністр Кшиштоф Тхужевський сказав, що цією справою повинні зайнятися відповідні польські служби, і найімовірніше вони вже це роблять.
PR24/Л.І.