Кожний президент США за останні 30 років шукав можливості перезавантаження відносин з Росією. Про бажання поліпшити взаємини з Москвою у своїй виборчій кампанії заявляв і діючий господар Білого дому Дональд Трамп. Однак, як кажуть експерти, у потеплінні на лінії Вашингтон-Москва зацікавлена не Америка, а радше сам Трамп. Чи можливий перегляд російсько-американських відносин і скасування санкцій проти Кремля?
Демократи та республіканці в Сенаті США розробили та підтримали закон, що обмежує президенту Дональду Трампу можливість скасування санкцій проти Росії. Документом також передбачено введення щодо Москви нових фінансових обмежень як покарання за втручання у минулорічні президентські вибори в США, анексію Криму та агресію в Україні, а також підтримку сирійського диктатора Башара аль-Асада.
Санкції можуть поширити на фізичних та юридичних осіб, котрі пов’язані з російськими спецслужбами та збройною промисловістю. Згідно із документом, Конгрес матиме від 30 до 60 днів на перегляд або блокування можливого рішення президента Трампа про скасування чи пом’якшення санкцій проти Росії. Положення, що сковують руки американському президенту, долучено до іншого закону про санкції проти Ірану.
Демократи та республіканці підписали угоду, оскільки вони стурбовані відсутністю критики на адресу Кремля з боку Дональда Трампа і контактами деяких людей з його оточення з Росією. Хоча раніше Білий дім запевняв, що не планує пом’якшувати санкції проти Москви, а навіть може рекомендувати посилити їх.
Але схоже, що парламент США хоче бути впевненим у тому, що можливого російсько-американського зближення, яке, ймовірно, запланував Білий дім, не буде. Американіст з Варшавського університету доктор Марек Шопський вважає, що покращення відносин з Росією є ціллю самого президента Трампа і воно не входить в інтереси Республіканської партії, як і США в цілому.
«Мені здається, що це досить складна гра. З одного боку, республіканці хочуть, аби Трамп був президентом. Вони не були би надто активними під час можливого імпічменту. Мені здається, що вони мають значно більші можливості впливу на діючого американського президента, оскільки не виглядає на те, аби він мав якийсь особливий, рішучий погляд на будь-яке питання, крім самого себе. Маємо справу з досить специфічною атмосферою та ситуацією на самій верхівці американської влади», - каже він.
Під час слухань перед комісією закордонних справ Сеанту США державний секретар Рекс Тіллерсон сказав, що він працює над стабілізацією відносин з Москвою. На запитання про майбутнє санкцій проти Росії, очільник американської дипломатії відповів, що не хоче робити нічого, що закриє «канали комунікації» з Москвою.
Він додав, що нині відносини США з Росією опинилися на історично найнижчому рівні, однак відзначив, що співпраця з Москвою у справі конфлікту в Сирії «розвивається позитивно».
Як стверджують люди з оточення президента США, американцям потрібні відносини з Росією, принаймні у питанні Сирії. Однак, на погляд Марека Шопського, насправді мова йде не про партнерство, а про суперництво між Вашингтоном та Москвою.
«Незалежно від того, як дивитися на цю справу, мова йде не про співпрацю Росії та США, а скоріше про конкуренцію на Близькому Сході. На цьому наголошував, зокрема, секретар оборони Джеймс Маттіс, який сказав, що Росія вирішила бути стратегічним суперником США і додав, що Америці потрібно буде з цим дати раду. Важливо теж, що такі лідери як Трамп і Путін мають високу думку про себе і „тонку шкіру”, тобто вони вразливі на критику. Обама, ще коли був президентом, сказав, що Росія перестала бути світовою державою і стала регіональною державою. Гадаю, що це дуже образило не тільки Путіна, але всю російську громадську думку. Адже це означає деградацію. І оскільки в інших сферах Росії немає чим похизуватися, то саме близькосхідна політика – це те місце, де вона може трохи повигравати м’язами. Але американці не можуть дозволити, аби співпраця між США та Росією зайшла надто далеко», - звертає він увагу.
Може скластися враження, що усі контакти американських політиків з росіянами – ті справжні, і ті уявні – завершуються клопотами для політичних еліт США. Чи означає це те, що заяви Трампа під час виборчої кампанії про необхідність перезавантаження відносин з Росією і спроби піднести їх на новий рівень відійшли на задній план? Директор Осередку східних досілджень Адам Ебергардт наголошує на двох елементах, які дуже ускладнюють спроби такого «потепління».
«Політична ціна участі в перезавантаженні відносин з Росією дуже зросла для діючої адміністрації у Вашингтоні. Це пов’язано з розслідуванням у справі втручання Росії в американські вибори, це також проблеми колишніх та діючих співробітників Трампа, зокрема Майкла Флінна і зятя Трампа Джареда Кушнера, які мали контакти з представниками російського посольства. Один з них (Майкл Флінн - ред.) хотів створити таємний канал комунікації з Кремлем без відома американських спецслужб. Усе це той тягар, який дуже відчутно впливає на сподівання та розрахунки американської адміністрації», - відзначає експерт.
Другим елементом, на думку Ебергардта, шо впливає на спроби Вашингтона перезавантажити відносини з Москвою, є те, що називається глибинною державою:
«Уся американська бюрокартія, Державний департамент, Конгрес, Сенат - це політики, зокрема і респубілканці, „старої дати”, які дуже неохоче ставляться до американсько-російського перезавантаження. Хоча сама Росія Трампа манить та притягує, оскільки зближення з Росією вписується у спосіб сприйняття Трампом світу, на нинішньому етапі він залишається більш обережним та консервативним, а санкції продовжуються», - додає він.
На погляд польського експерта, в американському Сенаті нині є понадпартійна коаліція як з демократів, так і з республіканців, які дуже твердо відстоюють те, аби санкції проти Росії були збережені. Трамп не буде вступати у конфлікт з парламентом, адже йому потрібна там більшість. Хоча, «ще не вечір», - додає Адам Ебергардт, - адже попереду зустріч Трампа і Путіна. Він звертає теж увагу на напружені трансатлантичні відносини між Вашингтоном та Брюсселем, у зв’язку з чим «Росія може тільки сидіти та потирати руки». На додаток, експерт Осередку східних досліджень коментує тему санкцій, введених США проти Росії після анексії Криму та агресії в Україні.
«Формально санкції залежать від імплементації мінських порозумінь. Представники американської адміністраці та європейські лідери наголошують на необхідності реалізації домовленостей. Імплементації угоди хотіли би українці та навіть Путін. Але кожен розуміє це на свій лад. На мій погляд, мінські домовленості є нездійсненними. Москва не хоче вивести війська з кордону між окупованим Донбасом та Росією, не хоче провести там вільні та чесні вибори і не погодиться на український прапор над Донбасом. Україна не хоче підтримувати псевдомирний процес, де продовжують стріляти і де жорстоко продовжують знищувати в Донбасі українськість. Маємо безвихідну ситуацію. У мене складається враження, що для західних політиків процес - це ніщо, а ціль – це все. Бо єдина альтернатива, яку вони бачать для мінського процесу – це відновлення воєнних дій ще більшого масштабу і повна відсутність будь-якого механізму деескалації та пошуку діалогу», - констатує він.
За словами Адама Ебергардта, наївно думати також, що Росія в Сирії для того, щоб допомогти США. Як наголошує він, росіяни там для того, аби зашкодити США та аби вести посередницьку війну із західним світом. Директор Осереджу східних доліджень називає одну головну проблему для питання України, Сирії та європейської безпеки:
«Російська влада навряд чи зацікавлена в якійсь угоді, стратегічному компромісі. Кожну домовленість та компроміс Росія сприймає дуже тактично для того, щоб за мить почати нові перемовини, але вже з кращої позиції, аби вимагати ще більше. Кожну поступку вона сприймає як слабкість партнера або противника, з яким веде перемовини і це призводить до того, що у питаннях Сирії або України дуже важко досягнути якогось тривалого порозуміння. В американсько-російських відносинах є також глобальна проблема нерівноваги. Росія є надто малою для Америки, аби до неї ставилися як до рівного, а водночас вона надто амбітна, аби погодилася з роллю менш важливого партнера США», - вважає директор Осередку східних досліджень.
Це призводить до того, що кожен американський президент, який приходить до влади, шукає можливостей поліпшення відносин з Росією. Але вже 30 років жодного перезавантаження не було. Останній порівняно «успішний» перегляд відносин на лінії Вашингтон-Москва відбувся у період Горбачова і Рейгана.
PR1/PR24/Т.А.