У суботу 14 січня в Жаґані на заході Польщі офіційно привітали американських солдатів, які прибули в рамках ротаційної присутності НАТО. Про розміщення в Польщі і балтійських країнах сил Північноатлантичного альянсу вирішено торік на саміті у Варшаві.
Від 1999 року, коли Польща вступила в ряди НАТО, її участь вважалася дещо неповною – на території Польщі не було жодних баз – зрештою, надалі це буде ротаційна служба натівських військових. Проте, польська дипломатія наголошує, що солдати Альянсу будуть тут постійно.
У нашому регіоні дислокуватиметься танкова бригада армії США та інші натівські частини, понад 80 танків, сто кількадесят бронетранспортерів, 3,5 тисячі солдатів. Викладач Академії військового мистецтва, колишній міністр національної оборони професор Ромуальд Шеремєтєв звертає увагу, що приїзд американських військових слід належно оцінити.
– Нагадаймо, що 97 року, тобто перед тим, як Польща вступила до НАТО, Альянс вів переговори з Російською Федерацією, як повестися, коли центрально-європейські держави, що раніше були в совєтському блоці, конче хочуть приєднатися до НАТО. І вирішено, що Росія на це погоджується, але на території колишніх держав Варшавського договору в Центральній Європі не буде ядерної зброї, постійних баз і значущих конвенційних сил. Росія, зі свого боку, зобов’язалася так само поступати відносно країн за її західними межами. Тоді ще був Договір про звичайні збройні сили в Європі. Що змінилося? Адже бригада не є значущою силою. Це означає, що Захід надалі дотримується цієї угоди, а Росія її не дотримується, це – очевидно. Тому мій ентузіазм у зв’язку з приїздом трьох тисяч американських солдатів не є таким великим, як можна було б сподіватися.
Присутність американських сил збільшує відчуття безпеки поляків, проте насправді бойовий потенціал групи не надто великий – відзначив експерт порталу Defence24.pl Юліуш Сабак.
– Варто додати, що три тисячі, які до нас приїдуть – це дуже добре звучить: у нас буде 87 танків Abrams, сотні бойових машин піхоти – але скоро вони від нас виїдуть. Ці частини на першому етапі підтримають Литву, Латвію та Естонію. Поки в балтійських країнах не з’єднаються всі військові групи НАТО – британці, канадці і німці – навчання проводитимуться в Румунії. Польща відправить компанію танків Twardy до Латвії, де служитимуть канадці. Американці виконуватимуть обов’язки до сформування міжнародних сил. Насправді постійно в Польщі дислокуватимуться 18 самохідних артилерійських установок, трохи бойових розвідувальних машин і вся тилова інфраструктура. Можливо, це добре, це може означати, що ми – не на першій лінії фронту, якщо в нас діятиме інфраструктура.
У результаті, Польща може почуватися більш безпечною, але з іншого приводу – вважає Ромуальд Шеремєтєв.
– У нас є два погляди на питання оборони Польщі і часто один з них переважає над другим, який, на мою думку, важливіший. Існує щось, що я назвав би операційним поглядом. Яке це має значення в ситуації, якби треба було вести війну? Але є і стратегічний вимір, про який не згадують, він полягає в тому, що в ширшому контексті, не лише нашої країни і не конче у випадку війни, з’являється елемент, який стримує ворога перед розв’язанням агресії. Оскільки відомо, що наші сили непорівнянно менші від тих, які є в розпорядженні Російської Федерації, бо саме Росію я маю на думці, – отже, якщо на нашій території знаходяться частини США, то потенційний агресор мусить передбачати, що у випадку наступу він матиме справу не лише з нами, але й зі США, а Росія не може собі такого дозволити. І це є для нас перевагою.
Проте, на думку викладача Академії військового мистецтва Ромуальда Шеремєтєва, така ситуація означає й мінуси.
– Присутність цих військ залежить від влади, не конче польської. Це означає – якщо президент Сполучених Штатів, у рамках якихось міжнародних договорів дійде висновку, що не треба займатися Центральною Європою, то американські солдати зберуться і виїдуть. Загроза полягає в тому, що нашу національну безпеку, її гарантії, ми узалежнюємо від факторів на які не маємо впливу. Наша проблема є такою, що в цей момент, у цьому просторі, в якому ми є, Польща – безпечна. Присутність американських військ у стратегічному вимірі має велике значення. У перспективі – невідомо, чи вона буде збережена, чи ні. І в цьому проблема.
На збільшення безпеки держави можна вплинути – вважає Ромуальд Шеремєтєв.
– Завжди можна і треба передбачати загрози. Коли говорити про дії в галузі національної оборони, національної безпеки, то радше приймаємо, що може відбутися щось погане, а не позитивне. Ми мусимо передбачати чорні сценарії і підготувати такі дії, такі варіанти і такі засоби, які можна використати в цьому випадку. Причому, не можна покладатися лише на присутність натівських сил, слід враховувати наш польський спосіб оборони країни.
Серед різних заяв з’являються сумніви, чи Польща може почуватися безпечною: якщо тут присутні військові сили НАТО – Росія може бути більш зацікавлена у ворожих діях. На думку польського експерта Юліуша Сабака, це – чисто пропагандистські ствердження.
– Це цікава концепція, вона мені дуже нагадує те, що в Німеччині раптом сильно активізувалися пацифісти, коли тільки приземлилося американське військо. І різні дивні ЗМІ, наприклад Russia Today, почали інтенсивно нагадувати, якою страшною є війна і як американський імперіалізм доводить до конфліктів у Європі. Я помітив, що це русло суспільно-політичної думки, як не дивно, активізується кожного разу, коли НАТО, принаймні у символічній площині, починає реагувати на те, що його країни можуть бути під загрозою. Зате, я не бачив, щоб, наприклад, у Білорусі протестувальники кидалися під російські танки, блокували вантажівки чи кораблі з «Іскандерами».
Викладач Академії військового мистецтва Ромуальд Шеремєтєв відстоює думку, що Польща повинна сформувати свою оборонну стратегію.
– Ми мусимо створити нову оборонну стратегію країни, в якій буде відповідь на запитання: що ми зробимо, якщо союзники не допоможуть. Відповідь – дуже складна. Тому що ми впродовж багатьох років – приблизно, від союзу з Францією 1921 року – збудували таку модель національної безпеки: нам загрожують сили, яким ми неспроможні протистояти, отже, потребуємо підтримки когось сильнішого від цих сил. Так воно є й досі. На мій погляд, необхідно зробити висновки з минулого і збудувати систему оборони, яка буде достатньо вірогідною для потенційного агресора. Яка вказуватиме, що Польща стає країною, котру важко підкорити, важко окупувати. Сюди належить, зокрема, й територіальна оборона.
Експерт порталу Defence24.pl Юліуш Сабак звернув увагу, що в державі необхідна цілісна стратегія в справі оборони.
– Чому ми надалі не маємо протиракетної оборони, яка нам потрібна, щоб захищати нас, наші аеропорти, наші міста і наших союзників? Що ми виграємо від присутності навіть мільйона американських солдатів, якщо не зможемо захистити хоча б одну військову базу, де, наприклад, зберігаються наші літаки, – через те, що не маємо відповідної системи. А ми, замість придбати протиракетну систему і зцілювати її в мережу, – купуємо снаряди і ракети.
PR24/Н.Б.