Logo Polskiego Radia
Print

Війна чи брязкання зброєю?

PR dla Zagranicy
Anton Marchynskyi 31.08.2016 18:52
  • Ołeh Ponomar.mp3
Про військову перевірку в РФ розмовляємо з українським політичним аналітиком та блогером Олегом Пономарем
 Foto: Wikipedia Commons/Public domain

Напередодні військових навчань «Кавказ-2016», що мають відбутися у російському Південному військовому окрузі, влада Росії оголосила масштабну перевірку боєготовності у трьох з п’яти російських військових округів. Унаслідок цього вздовж західного кордону Росії зосереджено безпрецедентні як на 25-річну історію РФ військові сили. До воєнкоматів викликаються резервісти, а сама перевірка охоплює не лише збройні сили, але й цілу низку цивільних установ. Зокрема, готовим до функціонування в умовах війни має бути Центральний банк Росії.

Про те, що саме відбувається, ми поговоримо з українським політичним аналітиком та блогером Олегом Пономарем.

- Пане Олеже, передусім я хотів би запитати вас про те, що діється біля українських кордонів з російського боку та на окупованих Росією територіях. Чи це брязкання зброєю, чи підготовка до якогось повномасштабного, вже відкритого конфлікту?

- Я завжди писав, починаючи ще два роки тому, що повномасштабного загальновійськового вторгнення до України російською регулярною армією бути не може. Всі мої прогнози підтверджуються, зокрема про те, що вони не пробиватимуть сухопутного коридору з Донбасу до Криму. Адже ціна, яку Росія заплатить у випадку великомасштабного загальновійськового вторгнення до України, буде для неї непомірною. Військові втрати будуть величезними, тому що на даний момент українська армія дуже сильна, та з кожним днем стає дедалі сильнішою. Країни НАТО допомагають нам розвідницькими знімками, консультаціями й такими нелетальними системами, як антиартилерійські, антимінометні радари тощо. Тому ціна у військовому плані буде для Росії непомірною і вони про це знають. Так само і в дипломатичному плані: Росію буде оголошено агресором з усіма наслідками. Зараз триває гібридна війна, натомість відкрита агресія завдасть Росії нищівного дипломатичного удару. І, по-третє, в економічному плані: будуть загострені санкції аж до таких найбільш радикальних, як нафтове ембарґо та відключення [системи електронних переказів] SWIFT. І так далі. Тому варіант із загальновійськовим вторгненням Росії я виключаю.

- З чим, отже, ми маємо зараз справу?

- Лишається тільки один варіант: психологічний тиск на Україну, аби змусити її пристати на умови Росії та завершити цю гібридну війну. Звідси й ці навчання, концентрація військ, тиск чиниться по всіх фронтах: зокрема і розкачування ситуації зсередини України. А таке велике накопичення війська біля східних кордонів і провокації в Криму створюють психологічне тло, аби ми стали більш податливі на тиск. Російські умови відомі. Це внесення до Конституції позаблокового статусу, що для них є найважливішою умовою, аби в майбутньому ми не увійшли до НАТО. Окрім цього, федералізація, особливий статус Донбасу та визнання російського статусу Криму. Звісно, що під жодним соусом ми на це не підемо.

- Ваших аргументів неможливо заперечити, якщо припустити, що всі дії російської сторони раціонально вивірені, що вона керується елементарною логікою. А якщо так не є? Підозри про це можуть з’явитися хоч би з огляду на безліч вже вчинених російським керівництвом досить сумнівних дій, коли йдеться про потенційні користі від них для майбутнього країни. А якщо, на додаток, це керівництво є, так насправді, однією людиною – ймовірно недоінформованою та, можливо, не зовсім адекватною? Чи, таким чином, ми не приписуємо йому невластивого способу мислення?

- Я дещо з вами не згоджуся за всіма параметрами, оскільки Путін не один приймає рішення. Він, звісно, злочинець, рідкісний негідник тощо, але він демонізований у тому сенсі, що начебто сам приймав рішення, якими розв’язав цю війну. Все ж таки, в них є Рада безпеки, до котрої входять Патрушев, Бортніков, військова верхівка на чолі із Шойґу, а рішення приймаються колегіально. Звісно, Путін має на це великий вплив. Всі вони мають власні аргументи, своє бачення ситуації, та обговорюють свої рішення, що, отже, не є спонтанними. І, по-друге, я згоджуся з Байденом, який колись сказав, що Путін не є психічно хворою та неадекватною людиною. Байден сказав, що знає його вже понад 15 років та назвав його «reasonable» - «розсудливим», як на власну перспективу. Тобто, він заходить так далеко, наскільки міжнародна спільнота може йому це дозволити. Саме тому США та Захід вибрали у якості своєї тактики поступове підсилення санкцій. Вони намагаються налапати оту точку, в котрій ціна агресії проти України буде для Путіна непомірною. Тоді він зупиниться. І Байден сказав, що саме тому ми поступово підіймаємо ціну для Путіна, аж доки він не припинить агресії та не поверне Крим.

- Це, власне, та операція Анаконда, про яку ви пишете?

- Абсолютно. Байден казав про це два роки тому або рік тому в Мюнхені на конференції з безпеки. І я повністю поділяю цю точку зору. Я би Путіна не демонізував за всього нашого до нього негативного ставлення. Все ж таки, США ввели вже п’ять пакетів санкцій, а три ввела Європа. Тож Росію поступово відрізають від вуглеводневих прибутків. З’явилася американська сланцева нафта, пішла іранська, вже є плавучі термінали зрідженого газу, є газ з Норвегії, Азербайджану і Туркменії. Все це ланки в одній великій шаховій партії.

- Пане Олеже, а чи можна сказати, що по той бік у даний момент ми спостерігаємо панічні настрої серед керівництва Росії? І з цим, зокрема, пов’язаний отой неоднозначний і, ймовірно, такий, що закінчився несподіваними результатами, інцидент на адміністративному кордоні Криму на початку серпня.

- Давайте почнемо з першого. Я не думаю, що у них є панічний настрій. У них, власне, грошей вистачає до Нового року, навіть за оцінками їхніх економістів. Тому вони перенесли вибори до Думи з грудня на вересень. Адже після цих виборів відбудеться емісія, послаблення рубля. Саме тому вони відмовилися від індексації пенсій, натомість дадуть пенсіонерам одноразову виплату розміром у п’ять тисяч рублів, що відбудеться у січні 2017 року. Тобто, вони все розрахували, більш чи менш, до Нового року. Плюс, у січні ЄС прийматиме рішення щодо ймовірного продовження санкцій. Наразі вони тривають до 30 січня. Тому в Росії немає паніки. Зараз вони хочуть спрямувати всі свої зусилля на досягнення двох цілей. По-перше, розколоти ЄС зсередини, а також внести незгоду між ЄС і США. Це дозволить не допустити продовження санкцій Європейського Союзу у січні. Тоді вони зможуть зітхнути з полегшенням і знати, що вже пережили чорну смугу. І друге, на що вони роблять ставку – це розкачка ситуації в Україні восени. Тому ця осінь буде дуже гарячою. Всі економічні та політичні ресурси всередині України, що сприятимуть Росії, її пропаганда, - все це використовуватиметься для ослаблення (що є програмою-мінімум) або скинення нашої законно обраної влади. Тобто, Росія домагатиметься перевиборів до парламенту і дострокових виборів президента. Це, отже, в них не паніка, а план – такий, який є.

А.М.

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти