Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр цими днями висловив пересторогу, щоб у політиці відносно Росії не обмежуватися відлякуванням і розмахуванням шаблею. У недільному виданні «Bild am Sonntag» глава німецького МЗС критично оцінив маневри на східному фланзі НАТО. За його словами, не слід підігрівати атмосфери. Публіцист видання «wSieci» Станіслав Янецький вважає можливими два пояснення такої позиції.
– Може бути так, що Франк-Вальтер Штайнмаєр готується до завершення політичної кар’єри і влаштовує собі можливість м’яко приземлитися, як його шеф Ґергард Шредер. Нагадаймо, що від 1999 до 2005 року Штайнмаєр очолював відомство федерального канцлера Ґергарда Шредера. Власне, вони спільно приготували зручну посаду для колишнього канцлера в наглядовій раді Ґазпрому, а опісля – в раді директорів (що триває до сьогодні і пов’язане з високими заробітками – здається, це понад мільйон євро на рік і ще якісь бонуси). Може бути так, що, просто, пан Штайнмаєр не представляє політики уряду канцлерки Меркель. Це було б кориснішим і для нас, і для пана Штайнмаєра. Але може бути й гірший варіант – що в уряді існує поділ на ролі і Штайнмаєр виконує завдання негативного персонажу, який про політику відносно Росії говорить те, чого не випадає сказати представникам Християнсько-демократичного союзу, що, однак, повинно прозвучати. Політика Німеччини відносно Росії є досить непослідовною: крок уперед – два кроки назад. Хоч взагалі Німеччина приєдналася до санкцій, проте, не приєдналася до заблокування газогону Нордстрім-2. Якщо правдою є другий варіант – це некорисно, бо означало б, що уряд Німеччини грає на два фронти. Тобто намагається зберегти якусь солідарність стосовно таких країн як Польща, про що свідчать критичні слова на адресу Штайнмаєра глави комісії закордонних справ Бундестагу та інших політиків Християнсько-демократичного союзу – це було б для нас краще. Якщо існує поділ на доброго і поганого поліцейського – це свідчить б про фальш у закордонній політиці Німеччини відносно союзників, перед якими не розкривають справжньої думки німецького уряду, це було б вкрай погано
Глава комісії закордонних справ Бундестагу Норберт Рентґен критично оцінив заяву Франка-Вальтера Штайнмаєра на адресу НАТО і обвинуватив його у використанні посади до партійної гри. Проте, це може бути вигідним для німецької політики – вважає публіцист Станіслав Янецький.
– Така позиція в якомусь сенсі зручна – відповідальність за те, що сталося, перекласти на коаліціанта. Але загально це дуже негарно у виконанні пана Штайнмаєра, тому що від 2008 року Росія, разом з Білоруссю, проводить великі маневри при кордоні з Польщею. Двічі у них взяли участь близько ста тисяч солдатів і двічі, 2008 і 2013 року, маневри відбувалися під криптонімом «Запад», тобто «Захід». Невипадково, бо вишколи стосувалися в одному випадку удару на країни Балтії, а в другому випадку – симулювали польське повстання у Гродні, яке мали пацифікувати об’єднані білоруські і російські сили. Опісля – захоплення так званого Сувальського перешийка, тобто відрізка кордону Польщі з Литвою між Білоруссю і Калінінградською областю. Допускався навіть удар тактичною ядерною зброєю. Франк-Вальтер Штайнмаєр каже, що ми розмахуємо шаблею, коли проводимо цілком звичайні маневри з участю 31 тисячі солдатів. А росіяни мають навчання 2008-го, 2009-го, 2013-го, 2014-го, 2015-го року і великі стотисячні маневри готуються на 2017 рік. Отже, це негарно і неправда, агресивною є друга сторона. Брязкає не лише шаблею, але й ядерними ракетами. Де тут логіка і послідовність? Тим більше, що на останні маневри «Анаконда–2016» Німеччина вирядила лише понад 300 солдатів. Це – смішно у випадку економічно найпотужнішої країни Європи. Американська група була майже 14-тисячною. Перед маневрами німецька сторона, під приводом ремонту автострад, не хотіла пропустити американських підрозділів, які з баз США в Німеччині мали проїхати до Польщі. Отже, це частина більшої цілості. Саме це може свідчити про гірший сценарій, тобто поділ ролей між Соціал-демократичною партією Німеччини та Християнсько-демократичним союзом.
Глава комісії закордонних справ Бундестагу Норберт Рентґен назвав слова очільника дипломатії нечуваними закидами і запевнив, що німецький уряд є солідним партнером в НАТО. На думку публіциста видання «wSieci» Станіслава Янецького, відповідь на питання, чи це повинно заспокоїти Польщу та інші країни нашого регіону, не є очевидною.
– Залежить, що буде відбуватися. Німеччина як до святості ставиться до угоди з Росією від 1997 року про те, що поблизу російського кордону не буде присутності НАТО. Тим часом, після цієї дати були події в Чечні, різні інциденти та відкритий конфлікт з Грузією, дії в Південній Осетії. Вкінці – відкритий наступ Росії на Крим та східну частину України. Якщо Німеччина вважає, що домовленість 1997 року, встановлена у зовсім інших обставинах, яку Росія багато разів порушила, є надалі дійсною, то це викликає серйозне занепокоєння. Щоправда, міністр національної оборони Польщі Антоні Мацєревич вважає, що німецька міністр оборони Урсула фон дер Ляєн є добрим союзником і виконує всі зобов’язання в рамках НАТО, це – позитивно. Але у випадку дій є значно гірше.
Про те, ким є Франк-Вальтер Штайнмаєр, свідчить факт, що він був близьким співробітником колишнього канцлера Ґергарда Шредера – звертає увагу публіцист Станіслав Янецький. Шредер вважається адвокатом Владіміра Путіна і завдяки цьому знайомству заробляє майже мільйон євро на рік з Ґазпрому.
– Багато разів, також останнім часом, Шредер висловився як екс-канцлер, а не як людина Ґазпрому, тобто, по суті, речник російських інтересів. Про санкції, політику Заходу відносно Росії, він говорив ще радикальніше, ніж Саркозі. Не секрет, що Штайнмаєр підтримує близькі контакти зі своїм колишнім зверхником, екс-канцлером Шредером і все відбувається в якомусь порозумінні. Я маю надію, що канцлерка Меркель, яка ніколи не висловлювалася так легковажно, іншої думки на цю тему. Але обережність Німеччини відносно розміщення натівських частин на сході підсилює те, що говорив Штайнмаєр, а не суперечить цьому. Це не ворожить добре на майбутнє.
Слова міністра закордонних справ Німеччини вже використала Росія: голова комісії закордонних справ Державної думи Алєксєй Пушков визнав їх «голосом розсудливості» серед «антиросійської істерики», яку, за його словами, форсує НАТО.
На економічному саміті в Петербурзі глава Європейської комісії Жан-Клод Юнкер пояснював, що з Росією треба розмовляти. А колишній президент Франції Ніколя Саркозі поставив під сумнів сенс санкцій і взагалі політики відносно Росії. «Все це разом не виглядає добре», – відзначив публіцист видання «wSieci» Станіслав Янецький.
RP/Н.Б.