У Брюсселі, вперше після майже дволітньої перерви, відбулося засідання послів країн НАТО і Росії. Темами розмов були серед іншого криза в Україні, ситуація в Афганістані та останні інциденти з участю російських літаків над Балтійським морем.
НАТО вирішило припинити співпрацю з Росією в квітні 2014 року у відповідь на агресію Росії в Україні. Генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберґ підкреслює, що це рішення залишається в силі, водночас, як каже, це не виключає можливості політичних консультацій з Москвою, які повинні бути продовжені. «Відновлення Ради Росія–НАТО не означає, що ми повертаємося до нормальних відносин. Наша зустріч, однак, доводить, що шлях до політичного діалогу з Росією залишається відкритим», – сказав генсек НАТО.
Напруженість у відносинах між НАТО і Росією останнім часом зросла в зв’язку з провокативними інцидентами з участю російських літаків у Балтійському морі, які Столтенберг назвав «непрофесійними і небезпечними». У свою чергу, міністр національної оборони Польщі Антоні Мацєревич вважає, що нинішня зустріч повинна посприяти обмеженню загроз з боку російських провокацій, які є свідомими діями Москви, щоб поділити країни НАТО. А беручи до уваги той факт, що Росія провокує при самих кордонах Польщі, Варшава зацікавлена у тому, аби такі ситуації елімінувати раз і назавжди.
Польські експерти наголошують, що НАТО не випадково відновлює діалог з Росією, оскільки цього прагне як частина країн-членів Північноатлантичного альянсу, так і сама Росія. Однак, у самому Альянсі є помітні різниці в підході до Росії – звертає увагу коментатор міжнародних подій Ярослав Ґузи.
Я.Ґ.: Такі найпомітніші різниці є між країнами східного флангу НАТО та Німеччиною. Американці, натомість, маневрують між конфліктними концепціями. Тим часом те, що всіх поєднує, це факт, що ніхто не хоче ізолювати Росії. Зустріч НАТО–Росія – це відновлення каналу зв’язку, а не потенційної співпраці. І це слушно, особливо в контексті останніх подій на Балтиці. Мусить бути діалог, щоб реагувати, інформувати про свою позицію. На мій погляд, ця зустріч не матиме впливу на рішення щодо санкцій проти Росії, оскільки питання санкцій обговорюється на дещо іншій площині. Санкції проти Росії ввело не НАТО, а інші установи, такі як США чи ЄС.
Бартош Ридлінський з Університету імені кардинала Вишинського підкреслює, що нинішньої зустрічі у Брюсселі аж ніяк не слід сприймати за дипломатичний успіх Росії. Є справи, які об’єднують НАТО і Росію – це, зокрема, питання боротьби з ісламським тероризмом, але є теж такі, що залишаються спірними: це поведінка Росії у Східній Україні та невиконування мінських домовленостей.
Б.Р.: Ми знаємо, що ситуація, як на півдні, так і сході України, для Заходу не є комфортабельна. Щоправда, нібито існує перемир’я, але аналізуючи події в Україні, ми бачимо, що воєнні дії надалі наявні. І українські війська, і російські війська продовжують відвойовувати території. Для України це складна ситуація, натомість Альянс теж не може визнати, що конфлікт зупинено. Тому під час липневого саміту НАТО у Варшаві передбачено розмови з представниками української влади, де Північноатлантичний альянс дасть Росії чіткий сигнал, що не залишить Україну на поталу.
У свою чергу військовий експерт Войцєх Лучак вказує на плани НАТО щодо зміцнення свого східного флангу. Як нагадує, у документі з 1997 року стосовно розширення НАТО на схід не передбачалося побудови більших стаціонарних баз Альянсу на території східних-країн членів НАТО. Однак, після російської анексії Криму та агресії в Україні, ситуація діаметрально змінилася, про що свідчать також останні події на Балтиці.
В.Л.: Балтійське море – це для росіян так зване Mare Nostrum, наше море. Така ситуація продовжується з часу війни зі Швецією, коли Росія стала на Балтиці вагомим гравцем, і таку позицію утверджували серед росіян протягом наступних поколінь. Це надзвичайно сильно закорінене відчуття. Балтика для росіян, а особливо її східна частина – це внутрішнє море. А отже, якщо з’являються американські кораблі з системами спостереженя – значить, Росія повинна відповісти на такий виклик і показати американцям, де їхнє місце.
Не лише Балтійське море росіяни вважають своїм. Те ж саме стосується й Чорного моря та України. Будь-яка присутність Заходу на цих територіях сприймається росіянами як потенційний наступ – наголошують польські фахівці. На їхній погляд, суть конфлікту між НАТО та Росією полягає в першу чергу в способі розуміння реальності, який представляє нинішня влада в Москві. Росія вважає, що світові треба дати чіткий сигнал: час американського панування закінчується, – каже коментатор міжнародних подій Ярослав Ґузи.
Я.Ґ.: Росія вирішила повернутися до моделі глобального суперництва з другою супер-імперією. Це ідея Росії на те, щоб «встати з колін», але реалізацію цієї ідеї Росія вирішила провести у доволі таки специфічний спосіб. А саме, йдеться про державну пропаганду направлену до своїх громадян. Звичайно, це елемент внутрішнього контролю суспільства, проте це відбувається з допомогою воєнної пропаганди. Фактично, Росія готує своїх громадян до збройного конфлікту, а отже, будь-які політичні різниці, щодо, наприклад, конфлікту в Україні, санкцій тощо, росіяни сприймають у категоріях потенційної загрози. Ми скаржимося на російську пропаганду в країнах Заходу, натомість її ефективність у самій Росії просто нечувана. І це вкрай небезпечно.
Експерти вказують, що серед країн-членів НАТО, особливо в Німеччині, дуже сильно відчутне бажання, аби не провокувати Росію, не дразнити її. Тому є опір, наприклад, щодо розміщення баз НАТО на східному фланзі. Тим часом, все, що робить НАТО на Сході – це відповідь на закордонну політику Росії, яка прямо веде до потенційного конфлікту в Центральній Європі – заявляє Войцєх Лучак.
В.Л.: НАТО – це оборонний, а не агресивний союз, його мета – це не атака, тільки захист, отже, в зіткненні з Росією Захід не може дезертирувати. Російська Федерація – це найбільша держава в світі, проте, у неї є не лише західний кордон, а й південний та східний. І в майбутньому на цих кордонах можуть відбуватися дуже нецікаві речі, в цьому плані особливо Південно-Китайське море є такою запальною точкою, яка безумовно матиме вплив на Росію. Отже, як бачимо, нині ворог у формі НАТО, США, Заходу є Росії потрібний для внутрішньої політичної гри.
Польські фахівці черговий раз підкреслюють те, про що відомо не відсьогодні. Росія всілякими засобами намагається пересварити Європу, послабити її єдність та можливості мобілізації і стратегічного мислення. Криза в Європі дещо послабила позицію НАТО, а боротьба за європейський континент, в оцінці Росії, матиме тут вирішальне значення. Однак, польські експерти переконують, що російська дійсність далеко не оптимістична. Занепад російської економіки, витрати на олімпійські ігри в Сочі, конфлікт в Україні, будова моста через Керченську протоку, активність у Сирії – все це може обернутися банкрутством Росії.
Лідія Іванюх