10 квітня у Польщі згадують жертв Смоленської авіакатастрофи. Рівно п’ять років тому під Смоленськом розбився літак президента Польщі Лєха Качинського, у катастрофі загинули глава польської держави, його дружина та ще 94 особи, серед яких були видатні політичні та військові діячі. П’ять років тому здавалося, що трагедія змусить поляків забути про політичні поділи, натомість сьогодні виглядає, що справа Смоленська все більше ділить суспільство.
10 квітня 2010 року ділить новітню історію Польщі на «до» та «після». Ще ніколи жодна європейська країна в одну мить не втрачала президента, голову Генштабу, командувачів групами військ. Президент Лєх Качинський з дружиною та майже сотнею осіб летів до Смоленська, аби відвідати розташований недалеко звідти Катинський цвинтар і вшанувати пам’ять жертв масових вбивств поляків офіцерами НКВС у 1940 році. При заході на посадку його літак розбився, ніхто не пережив катастрофи. І сьогодні достовірно невідомо, що стало причиною трагічного випадку. Так, у той день була погана для посадки погода, є підтверджені факти, що літак президента був у поганому технічному стані, що пілоти не пройшли відповідної підготовки, з іншого боку – непрофесійно повели себе працівники Смоленського аеропорту. Росія, на території якої розбився літак, переконує що вирішальним чинником було рішення Качинського приземлятися попри попередження наземних служб, Польща ж наполягає на вині диспетчерів аеропорту. Встановлення причин катастрофи ускладнюється, оскільки Москва досі не переказала Варшаві частину доказів у цій справі, в тому числі - уламки літака.
«Після катастрофи поляки об’єдналися, аби пережити разом цю втрату. Але знадобилося трохи часу – і розпочався пошук винних», - згадує доктор Яцек Васілєвський з Варшавського університету:
- Казали, що була принесена жертва, а якщо жертва, то хтось мусить бути винний у цьому. І розпочалися пошуки ворогів. Одні казали, що ворога маємо всередині, тобто відповідальних за організацію перельоту. Інші – що польський народ сам по собі є добрим і не заслуговує таких страждань, отже ворог є десь назовні. Природно, цим ворогом назвали Росію. Ті, хто відмовлявся у це вірити, автоматично були зараховані до ворожого табору.
У квітні 2010-го 8% поляків вірили, що президент Лєх Качинський загинув внаслідок замаху. Тепер цю думку поділяють понад 20% суспільства, а їхня аргументація стає все більш безкомпромісною. «Сьогодні Смоленська катастрофа викликає суперечки, як, зрештою і багато інших подій у польській історії», - говорить соціолог Домінік Овчарек з Інституту публічних справ. За його словами, зараз у Польщі функціонують два політичні табори, які пропонують відмінні версії подій п’ятирічної давнини, забезпечуючи своїм прихильникам класичний механізм поділу «ми – вони»:
- Проблема в тому, що оці дві групи так сильно поляризувалися, що вже абсолютно не в змозі порозумітися одна з одною. Спочатку головним критеріям поділу було ставлення до катастрофи, з часом з’явилися інші критерії, які тільки поглиблювали відмінності.
Довкола катастрофи президентського ТУ-154 повстали численні припущення, які пізніше не були обґрунтовані фактами, проте від цього не втратили полум’яних прибічників. Є теорія про вибухи, які пролунали на борту літака перед приземленням – її, зокрема, пропагує депутат від партії Право і справедливість Антоні Мацєревіч. Є версія про змову тодішніх російського і польського прем’єрів Владіміра Путіна і Дональда Туска, які хотіли усунути антиросійсько налаштованого Качинського. «Конспірологічні теорії на тему Смоленська з’явилися як реакція на неефективні дії держави у цій справі», - таку думку обґрунтовує директор Інституту філософії і соціології Польської академії наук Анджей Рихард. Польська влада не спроможна дати громадськості повної, аргументованої версії тих трагічних подій, ось вони і обростають здогадами та міфами:
- Піддається під сумнів, чи взагалі той літак мав вилітати з таким екіпажем, чи він був технічно готовий. Говориться, що держава виконала завдання мінімум – організувала похорон, проте не зробила нічого, аби виявити причини трагедії. Так з’являється пустка, яку громадяни заповнюють конспірологічними версіями подій. Сумно й інше: катастрофа, тобто надзвичайний випадок, став елементом звичайного політичного пейзажу. Це дуже погано, адже через це нам забракло глибшого аналізу питань: що ця катастрофа говорить нам про стан держави, чому ми так пізно дізнаємося про обставини трагічного випадку. Інформація про те, що ж насправді сталося, була похована під політичними дебатами.
Ці думки поділяє і Павел Коваль, політик з партії Польща разом та колишній співголова комітету співпраці Європарламент-Україна. Те, що зараз говориться про Смоленськ у Польщі – результат проведення неретельного слідства:
- Ми маємо тільки фрагменти записів з чорної скриньки, які нам погодилася видати російська сторона. Це означає, що свої висновки можемо будувати виключно на фрагментах. Частина так званих конспірологічних теорій походить від того, що у польському суспільстві є нульова довіра до того, як росіяни повелися і поводяться з матеріалами з місця катастрофи. Я кажу так званих конспірологічних, бо так насправді в усьому світі довкола трагічних подій повстають альтернативні версії. Специфіка Смоленської катастрофи є такою, що через брак потрібних матеріалів жодної з існуючих версій не можна ані повністю підтвердити, ані повністю відкинути.
Останнім часом родини жертв катастрофи звернулися до польської влади з проханням, аби слідство над причинами трагічного випадку мало міжнародний характер. Журналіст видання «Gazeta Wyborcza» Войцєх Чухновський критикує цю ідею і не бачить шляхів для її реалізації:
- По-перше, немає такої норми, яку можна взяти за основу для початку слідства. По-друге, такі речі робляться у випадку держав, які мають проблеми з демократією та суверенітетом. Так що подібна пропозиція - це такий самий ляпас для Польщі, як поїздка правих політиків до США з проханням про допомогу у цій справі.
У п’ятницю в Польщі пройшли декілька акцій вшанування пам’яті жертв катастрофи під Смоленськом. Найбільші відбулися під Президентським палацом у Варшаві та на Вавельському замку у Кракові – тут у соборі спочивають Лєх Качинський з дружиною. На траурній церемонії у Смоленську була присутня офіційна делегація, її очолила міністр культури Малґожата Оміляновська, ані президент, ані прем’єр у теперішній міжнародній ситуації до Росії не поїхали. До того ж, Москва вже 5 років відмовляється повернути полякам уламки президентського літака.
О.Б.