Декомунізація по-українськи: диявол ховається у деталях

У Польщі це зробили понад 20 років тому, в Україні – лише тепер. Верховна Рада 9 квітня ухвалила чотири закони, які покликані прискорити процес декомунізації української держави та суспільства.

Перший з них відкриває доступ до архівних матеріалів репресивних органів, що діяли на території України у 1917-1991 роках. Другий врегульовує правовий статус учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті – тепер держава офіційно визнаватиме їхні заслуги. Третій закріплює термін Друга світова війна для опису подій 1939-1945 років та вводить два свята – День пам’яті та примирення 8 травня та День перемоги над нацизмом 9 травня.

Якщо вищезгадані нововведення цілком відповідають європейській практиці, то дискусії викликає четвертий з ухвалених законів «Про засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки». Адже деякі положення згаданого закону, як то заборона використання радянської топоніміки, назв, виготовлення та поширення символів та цитат діячів під загрозою 5 років позбавлення волі, радше не наближують Україну Європи.

Чому українські політики взялися за питання, пов'язані з історичною пам'яттю, саме зараз, які з ухвалених актів принесуть позитивні зміни в життя українського суспільства та чому посилена боротьба з радянською спадщиною може негативно вплинути на історичну науку та культуру - про це говоримо з політологом Євгеном Магдою, експертом Польського інституту міжнародних відносин Євгеном Воробйовим та громадським активістом Вадимом Гудимою.

Запрошую послухати звуковий файл.

Олена Бабакова