Президентська кампанія в Польщі — у самому розпалі, кандидати їздять по містах і містечках, пропонуючи свої бачення розвитку Польщі — проте, що звертає увагу, висловлювання головних опонентів мало відрізняються між собою:
— Дякую за цю підтримку, вірю глибоко, що мешканці цього міста очікують президента, який діятиме на благо Республіки Польща, і буде будувати сильну польську державу, у якій поляки зможуть гідно жити, — каже Дуда.
— Діалог про Польщу, на мою думку, підтвердив моє переконання, що існує сьогодні серйозна політична різниця в Польщі. Це не поділ польського суспільства, це поділ польської політичної сцени на раціональну і радикальну частини, — каже Коморовський.
Це слова Анджея Дуди, кандидата на посаду польського президента від партії Право і справедливість, та його суперника, чинного президента Польщі Броніслава Коморовського. На початку кампанії ніхто не сумнівався в перемозі останнього — можливо, тому, розслабившись, Коморовський думав ці вибори виграти. І нині вже частіше говориться про другий тур, у котрому Дуда зможе набрати чимало голосів. Це — єдина «цікавинка» президентської кампанії, яка є найбільш нудною з-поміж усіх виборів голови польської держави — твердить експерт і публіцист Лукаш Ясіна.
— Попри, здавалось би, очевидну звичайність, кожна з польських президентських кампаній після 1990 року була своєрідним зламним моментом. Як-от передвиборча кампанія 1990 року, тобто боротьба Лєха Валенси зі Станіславом Тимінським, так само важливою й повною несподіванок була кампанія п’ять років згодом, коли в другому турі з Лєхом Валенсою зустрівся Алєксандер Кваснєвський, а от результат тодішніх виборів не був певний не тільки після закриття дільниць, а й після офіційного оприлюднення результатів: тоді Найвищий суд вирішував, чи ті вибори взагалі дійсні. Дуже гострими, попри певність перемоги Кваснєвського, були перемовини після виборів 2000 року, а також гострими були передвиборчі кампанії 2005 і 2010 років, — каже Ясіна.
PAP/Radek Pietruszka
Щойно тепер, як вважає Лукаш Ясіна, президентська кампанія в Польщі стала нудною й нецікавою для більшості поляків, проте, як підкреслює експерт, кінцівка її може стати неочікуваною: Броніслав Коморовський, абсолютний фаворит перегонів, поступово втрачає підтримку, що може відбитися на його результаті. Але, отже — чи нудні президентські вибори — це ознака стабільної демократичної системи? — питаємо Лукаша Ясіну.
— Здається, що це слушна думка, проте я б не ризикував так стверджувати. Якщо ми придивимося до Великобританії, Франції, Німеччини, Сполучених Штатів — там кожна президентська кампанія — досить гостра, іде чимала боротьба. Проте ніхто ніколи не скаже, що це нестабільні демократичні країни. Передвиборча кампанія завжди є доказом того, що в суспільстві існують різниці. І якщо кампанія стає нудною, то, парадоксально, це не доказ стабілізації держави, тільки це означає, що суспільство не цікавиться політичним класом і не бачить сенсу підтримувати одного кандидата проти іншого, котрий подібний на нього, — каже Ясіна.
Які ж важливі вибори зробила Польща упродовж президентських кампаній — про це Лукаш Ясіна.
— У 1990 році це був вибір того, якою буде Польща — вибір Лєха Валенси був кінцем епохи комунізму. У 1995 році вибір Алєксандера Кваснєвського був допущенням до влади посткомуністів. А в 2005 році кандидати Дональд Туск і Лєх Качинський стали символом відмови суспільства від посткомуністичної еліти, яка себе скомпрометувала. У 2010 році змагалися між собою два бачення Польщі, бачення Громадянської платформи і більш консервативного Права і справедливості, — каже Ясіна.
Щойно тепер, вважає Лукаш Ясіна, президентські вибори не ставлять перед суспільством великого вибору між різними баченнями своєї країни. А які є відмінності в польських президентських кампаній у порівнянні з українськими?
— Передусім, у Польщі не використовуються нині такі технології, які ми спостерігали на президентських виборах в Україні у 2010 році — тобто організованого підкупу виборців. Це така проста корупція, спрямована в бік виборців, за допомогою грошей, адміністративного ресурсу, інвестицій. Цього в Польщі ніколи не було на президентських виборах, на відміну від парламентських виборів чи виборів до органів місцевого самоврядування. У Польщі також ніколи жоден кандидат на президентське крісло не захворів унаслідок виборів, як-от президент Ющенко, — каже Ясіна.
Хоча, як підкреслює польський експерт, загалом технології проведення президентської кампанії в Польщі і в Україні не відрізняються, проте:
— У Польщі, можливо, дещо менше використовуються однакові технології, у суспільстві є більше усвідомлення того, ким є кожен з кандидатів. У Польщі неможливо розкрутити кандидата перед самими виборами, чимало з них вигравало вибори тільки завдяки попередньому п’ятирічному строкові на президентському кріслі. Коли Алєксандер Кваснєвський ішов на другий тур, то він виграв би ці вибори, навіть якби не проводив кампанії. Так само Дональд Туск і Лєх Качинський вигравали вибори завдяки попередній діяльності. Насправді перші такі неочікувані вибори, коли результат може змінитися завдяки кампанії, можуть відбутися щойно тепер. Суперник Броніслава Коморовського, Анджей Дуда, вийшов на такий високий щабель політики щойно тепер, напередодні кампанії, — каже Ясіна.
Чому президентські вибори в Польщі проходять спокійніше від українських — питаємо Лукаша Ясіну:
— Загалом у Польщі на найвищому щаблі політичного класу існують досить великі стандарти. Не було ще жодного ані польського президента, ані прем’єр-міністра, якого зловили б на хабарах, на порушенні законів. Крім того, перша польська передвиборча кампанія велася на тих умовах, що їх витворили кандидати, так чи інакше пов’язані з рухом «Солідарність». Це були люди, які дотримувалися високих стандартів, і їх вдалося утримати. Крім того, польське суспільство усвідомлює те, що кандидат на президента і сам президент ніколи не вирішить його маленької проблеми — отже, підкуп виборців президента не має жодного значення, — каже Ясіна.
Вибори президента Польщі відбудуться 10 травня цього року. Якщо поляки не виберуть президента у першому турі, то другий тур має відбутися 24 травня. Президент Польщі обирається терміном на 5 років і може бути переобраний лише раз. Згідно з конституцією країни, президент опікується національною безпекою та зовнішньою політикою Польщі.
Ігор Ісаєв