Logo Polskiego Radia
Print

Професор Андрєй Зубов: Російський режим - це не росіяни

PR dla Zagranicy
Olena Babakova 07.05.2014 11:55
  • U_06_05_Zubow_7852833_2014-05-07T14-09-42.000.mp3
Автор відомої статті про порівняння гітлерівського аншлюсу Австрії з путінською анексією Криму виступив з лекцією у Варшаві та дав інтерв’ю УСПР
wikipedia.com

Цього тижня Варшаву відвідав Андрєй Зубов – професор провідного російського дипломатичного вишу МГІМО, який на початку березня опублікував статтю з порівнянням путінської політики у Криму з гітлерівським аншлюсом Австрії, і через це був відсторонений від викладання. Тепер науковець часто виступає у Європі і закликає європейців не ставити знак рівності між Кремлем та простими росіянами.

Пане професоре, Ви все життя працювали зі студентами, майбутніми політичними та дипломатичними елітами Росії. Як Ваші підопічні з МГІМО оцінюють, чи точніше оцінювали, конфлікт між Москвою та Києвом?

- Дуже по-різному. Коли я ще був викладачем, ми обговорювали це зі студентами, сперечалися. Є люди, і таких немало, які захоплені національно-патріотичним підйомом у Росії, а є й ті майбутні дипломати, хто розуміє, що Росія грубо порушила всі існуючі міжнародні угоди. Взагалі-то, це нонсенс для дипломатії – якщо ти порушуєш угоди, навіщо взагалі їх підписувати? Pacta sunt servanda – цій засаді мене вчили у МГІМО у радянські часи, і ми зараз так вчимо наших студентів. Якщо ми порушуємо угоди, то дипломатія взагалі непотрібна, потрібне лише військо. Як на мене, те, що відбулося у Криму, це катастрофа для дипломатів. Те, що сталося у відносинах між Росією та Україною, та й Росії з усім світом (бо Москва порушила Гельсінську угоду та Будапештський меморандум, підписані з європейськими країнами та США) - це вихід російського керівництва з правового поля міжнародних відносин. Так не робила навіть нацистська Німеччина, котра намагалася надати своїй агресії ну принаймні якихось правових форм. Для багатьох студентів поведінка Росії це також шок. Кремль дав поганий урок своїм дипломатам – що головне це не сила права, а право сили.

Як Ви вважаєте, до яких наслідків всередині самої Росії може призвести анексія Криму? Як це вплине на характер суспільного життя?

- Я дуже цього боюся. Масштаб змін у російському суспільстві може бути настільки великим, що мені навіть страшно про це подумати. Навіть у житті однієї людини – якщо вона краде та вбиває, це дуже швидко на ній позначиться. Якщо ж так поводиться держава, то це вдарить у всю державу і у весь її народ. Це зачепить навіть тих людей, які не підтримують такої політики. Якщо ми так легко порушуємо закони, це дуже швидко вдарить у нас самих.

Багато експертів прогнозують падіння російської економіки через вичерпання потенціалу розвитку та західні санкції. Чи це не приведе до влади людей, ще більш небезпечних, ніж Владімір Путін?

- Безумовно, це завжди можливе. До речі, боюся цього і в Україні. Агресія та сепаратизм можуть призвести до того, що замість поміркованих Турчинова та Яценюка до влади прийдуть радикали, які пообіцяють, що зможуть краще собі порадити. Радикали можуть прийти до влади і у Росії, це буде ціна за Крим. Тобто, для мене очевидно, що за Крим доведеться платити: репараціями, компенсаціями, і це вже погано для російської економіки. За гру політиків платитиме народ.

Ви згадали про репарації, про те, що Росія заплатить за свої дії. Тобто, Ви не виключаєте, що за 10-20 років буде новий Нюрнберзький процес, тільки вже над кремлівським керівництвом?

- Щодо Нюрнберга – не знаю. Тим більше, за 20 років. Ми з Путіном приблизно одного віку, і я не впевнений, що стільки проживу. Якийсь світовий процес чи Гаазький трибунал – я не впевнений і не хочу фантазувати. Але у тому, що за все, що зараз зроблено, доведеться дорого заплатити – у цьому я переконаний.

У своїх виступах Ви часто говорите, що російський режим - це не російський народ, так само як нацисти - це не був народ німецький. Що треба режим від народу відділяти. Але як відділити Кремль від росіян, якщо майже 80% підтримують його політику?

- А ось так: подивитися на ті 20%, які не підтримують, подивитися на ті 50 тисяч, які вийшли на вулиці Москви у середині березня, аби сказати «ні» війні з Україною. Врешті-решт, розмовляти з тими, хто публічно виступає проти російської політики. Не в силі Бог, а в правді. 20% противників Путіна – це теж не так вже й мало.

В такому разі, як тоді Заходу треба будувати свою політику щодо Росії, аби не карати росіян за дії їхнього керівництва?

- Захід, маю сказати, і так достатньо грамотно будує свою політику. Прицільні санкції проти конкретних людей, якщо це санкції проти галузей економіки, то проти тих, які найменше пов’язані з простими людьми. Захід намагається змусити до миру еліту, котра наразі виступає за війну. Люди й далі їздять за кордон, студенти вчаться у європейських та американських вишах. Аби такі випадки, як з Україною, не повторювалися, треба продовжувати виховувати російську молодь на демократичних цінностях. Так що проекти культурної та освітньої співпраці між Росією та Заходом не варто згортати.

Ви бачите зараз якийсь шанс для нормалізації російсько-українських відносин? Чи країни занурилися у конфлікт на роки?

- Зараз перед Україною стоїть абсолютно інша мета. Мета - це відновити цілісність своєї території, відновити мир між своїми громадянами, добитися припинення російської агресії в усіх формах. Лише коли буде відновлено мир, тільки тоді можна буде говорити про нормалізацію відносин. Але вже не з путінським режимом. Я думаю, якщо Україна зможе вистояти як держава, тоді путінський режим також впаде.

Олена Бабакова

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти