25 травня це важлива дата не тільки для української політики, а й для європейської – у цей день громадяни ЄС обиратимуть новий склад Європарламенту. У Європі загальноєвропейські вибори традиційно менш популярні, ніж національні. Однак у Польщі ця кампанія обіцяє бути не менш гарячою, ніж президентська чи парламентська. Одна з причин – останні події в Україні.
Мала бути дещо нудна та цікава лише чверті населення факультативна подія, а став привід для палких дебатів та пожвавлення усієї політичної сцени. Цьогорічна виборча кампанія до Європарламенту у Польщі поступово перетворюється на топ-тему політичних дискусій та публікацій у ЗМІ. Ще восени здавалося, що суттю дебатів між кандидатами буде використання брюссельських дотацій та будівництво автодоріг, тепер же темою номер один стала Україна, а конкретніше – російсько-український конфлікт та у зв’язку з цим питання безпеки ЄС.
Як зазначає публіцист видання «Kultura Liberalna» Лукаш Ясіна, обговорення проблем зовнішньої політики поступово витісняє проблеми внутрішньої з політичних дебатів в усій Європі:
– У розмовах домінує не стільки питання України, скільки страх перед Росією. В таких країнах як Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, де існують потужні праві, а я б навіть сказав – ультраправі партії, у передвиборчих дебатах все частіше з’являється мотив страху. Чи Європа є безпечною? Чи має змінитися? Те, що президент Путін зробив Україні, може зміцнити ультраправих в ЄС. Натомість у Польщі, де кампанія від початку виглядала нудною та нецікавою, події в Україні кардинально змінили ракурс розмов. Тепер тільки ліві партії – Твій рух та Союз лівих демократів – не роблять з українського питання основи своїх передвиборчих промов. Чимало політиків, які, м’яко кажучи, не розуміються на Східній Європі, раптово стали фахівцями з цього регіону.
Українську тему найактивніше використовують двоє головних конкурентів у змаганні за місця у Брюсселі – партії Громадянська платформа та Право і справедливість. Допоки кампанія оберталася виключно довкола питань внутрішньої політики, Право і справедливість мала всі шанси бути польським фаворитом перегонів. Однак, як показують останні соціологічні дослідження, українську карту вправніше розігрує Громадянська платформа:
– Право і справедливість пропонує те, що й завжди – повернення до ідеалізованої риторики покійного президента Лєха Качинського типу «Україна це наш брат, це країна, яку треба усіляко підтримувати та демократизувати». Проте це не дає жодних конкретних результатів – слова про опір Росії самі по собі не несуть нічого конструктивного. Зрештою, небагато може сказати з цього приводу й Громадянська платформа – вона теж використовує риторику типу Лєх Качинський, але вже на загальноєвропейському рівні. Але чи Платформа зможе диктувати свою візію Європарламенту, коли чималу кількість місць у виборах отримають праві партії, – це вже загадка.
Хоча, як зауважує Лукаш Ясіна, певні речі, які озвучують лідери Громадянської платформи, очевидно, подобаються польським виборцям – рейтинг партії в останні тижні зріс:
– У випадку Платформи зростання рейтингу – це на 100% результат подій в Україні. Дональд Туск, прем’єр та лідер цієї партії, використовуючи українську тематику намагається довести, що він є твердим гравцем на міжнародній арені. Промовистим є факт, що на відкритті останнього з’їзду Громадянської платформи з’явився Віталій Кличко. «Старосвітська» українська та виразно антиросійська риторика Права і справедливості, навпаки, забирає пункти у цієї партії. Третє місце у рейтингах зараз займає Союз лівих демократів, представники цієї партії по-різному оцінювали українські події. Але якраз вони найбільше отримують, коли Платформа та Право і справедливість починають особливо гостро конкурувати.
«Це дуже добрий маневр – використати події у Києві та Криму як головну ідею кампанії», – вважає політичний радник Ерик Містевич:
– Це дуже добрий прийом Дональда Туска – використати ситуацію в Україні, аби пояснити полякам, про що взагалі йдеться у цих виборах. Чому поляки мають у цей день прийти на виборчі дільниці. Не можна під час кампанії зосереджуватися на речах другорядних, якщо є проблема номер один – національна безпека, і то писана великими літерами.
Хоча політолог Бартломєй Біскуп зауважує, що Громадянській платформі виразно бракує монолітної позиції в українськму та російському питанні:
– Тут є міністр оборони Томаш Сємоняк, який говорить, що небезпеки немає, тут – прем’єр Туск, який лякає, що 1 вересня польські діти можуть не піти до школи. Мені здається, Платформа, як і решта партій, ще повністю не перейшла до нового плану кампанії, не підготувалася серйозно до дискусій про зовнішню політику.
Незважаючи на те, що Україна раптово стала популярною в європейській та польській політиці, це ще не означає, що воно так і залишиться. Лукаш Ясіна зазначає, що до Брюсселя може не потрапити частина політиків, яка найбільш активно займалася українським питанням:
– У парламенті вже не буде Яцека Протасєвича через, скажемо так, його власний вибір. Не буде, цілком можливо, і Павела Коваля та Марека Міґальського, бо рейтинг їхньої політичної сили – Польщі разом – наразі не є високим. Натомість до Європаралменту може знову потрапити Марек Сівєц, який не до кінця є симпатиком останніх змін в Україні. У Польщі є політичні кадри, які спеціалізуються на східній проблематиці, але в Європарламенті їх може забракнути, а це недобре. Хоча б тому, що в парламенті буде обговорюватися питання ратифікації двох частин Угоди про асоціацію з Україною.
З іншого боку, цілком можливо, що до Європарламенту вперше в історії потрапить українка – зараз громадянка Польщі Вероніка Марчук, яка кандудує від партії Союз лівих демократів:
– Пані Вероніка Марчук стартує з добого місця, тому якщо вправно проведе свою кампанію – має шанс потрапити до Брюсселя. Хоча, мені здається, ця кампанія не буде доброю для зірок спорту та шоу-бізнесу, а Марчук відома у Польщі саме завдяки участі в телепрограмах. Люди все частіше хочуть голосувати за професіоналів, а не просто за відомі обличчя. Хоча її присутність у Європарламенті була б важливим символом – вперше поляки привели б до цієї інституції когось, хто в Польщі не народився, і є представником народу, дуже важливого для ЄС. Я не прогнозую великого успіху Вероніці Марчук, зрештою, вона досі не представила якоїсь цікавої програми своєї праці в євросоюзних структурах.
За даними останніх досліджень, до Європейського парламенту мають шанс потрапити чотири польські політичні партії: Право і справедливість, Громадянська платформа, Союз лівих демократів та Польська селянська партія. Вони змагатимуться за 51 мандат, який належатиме Польщі у новому парламенті. У голосуванні має намір взяти участь лише щотретій мешканець Польщі.
Олена Бабакова