У вівторок український парламент проголосував за відкликання частини «антидемократичних законів», ухвалених 16 січня. А президент Віктор Янукович підписав відставку уряду Миколи Азарова, котрий поклав на стіл заяву про це вранці. Чи це реальний крок до подолання політичної кризи в Україні – представляємо коментарі польських експертів.
Початок справжніх переговорів чи спритна гра – у Польща так само, як в Україні розмірковують над наслідками вівторкового засідання Верховної Ради та відставки Кабінету міністрів.
«Відставка Миколи Азарова це єдиний спосіб, яким вже екс-прем’єр міг вийти з ситуації зберігаючи обличчя», - говорить експерт з питань Східної Європи та журналіст Польського телебачення Марія Пшеломєц. Щоправда, на її думку, відхід Миколи Яновича з політичної сцени наразі залишає більше питань, ніж відповідей:
- Це було відомо, що його відправлять у відставку. Тепер питання, що далі? Відставка та відкликання частини драконівських законів це два кроки, але це тільки два перших кроки. Хто буде керувати Україною, в яких формальних умовах? Чи залишиться президентсько-парламентська республіка, чи держава повернеться до Конституції перед змінами 2010-го року? Хоча попередня редакція 2004-го року теж має у собі багато суперечностей, котрі уможливили конфлікт між президентом та прем’єром. Яким буде новий уряд? Чи опозиція зможе претендувати тільки на посаду прем’єра, чи теж на інші портфелі? Чи вдасться опозиції сформувати нову більшість у Раді та якою буде реакція Росії? Чи ЄС зможе дати Україні кредит, якщо Росія застосує економічні санкції?
Деякі польські політики ще кілька днів тому радили українській опозиції погодитися на формулу «ваш президент, наш прем’єр», котра зрештою склала іспит у Польщі наприкінці 80-х років. Однак в умовах дії теперішньої Конституції, переконана Марія Пшеломєц, в Україні в ній сенсу немає:
- Ні, немає сенсу. Вся влада і так залишиться в руках Януковича, а він через місяць зможе відправити небажаного прем’єра у відставку. Тоді опозиції буде важче скликати людей на нові демонстрації. Так що сама пропозиція прем’єрського крісла – це замало.
Без сумнівів, відставка Азарова це привід для радості для українського громадянського суспільства, котре вважало Азарова твердим прибічником Росії, - додає директор Фонду американько-польсько-української співпраці PAUCI Ян Пєкло. Проте залишається ще багато «але»:
- Опозиції важко прийняти пропозицію очолити уряд, підконтрольний Януковичу. Вона б тоді також стала відповідальною за ту економічну катастрофу, до якої країну призвели роки правління «Партії регіонів».
На думку експерта, тішитися з приводу скасування частини антидемократичного законодавства ще зарано, голосування у Верховній Раді лише повернуло країну до стану, в якому вона була перед 16 січня, який і без того не був задовільним:
- Мені здається, українське суспільство, а також Європа та США вже зрозуміли: якщо українська влада щось говорить, це не означає, що вона це виконає. Якщо випустять всіх політичних ув’язнених, якщо знайдуться люди, яких реально викрали «тітушки» та міліція, тільки тоді це буде реальний сигнал, що команда Януковича ще не втратила відчуття дійсності.
Ян Пєкло вважає, що найбільш вірогідний сценарій розвитку подій - це створення нового уряду з представників «Партії регіонів»:
- Наприклад, це може бути кабінет Сергія Арбузова. Про це вже говорять в кулуарах. Але це не вирішує принципового питання – через непродуману політику Януковича настрої українців є настільки радикальними, що зараз буде важко їх заспокоїти самою зміною уряду.
Директор Польського інституту міжнародних відносин Марцін Заборовський не виключає, що новий уряд може очолити хтось з-поза «Партії Регіонів», але з ким Янукович вже має досвід співпраці:
- Різні кандидатури можуть з’явитися. Наприклад, Петро Порошенко, котрий вже був міністром закордонних справ в уряді Януковича. до того ж, це особа, котра займає доволі центристську позицію в контексті українських подій, не асоціюється з правими партіями. Хоча я бачив його два тижні тому у Литві, він твердо стояв по стороні Майдану, тому невпевнений, що його кандидатуру добре б прийняла «Партія регіонів». Правлячий табір має зараз йти на поступки, інакше кроки Майдану будуть радикалізуватися. Не думаю, що «регіонам» залежить на «чорному сценарії» розвитку подій. Відставкою Азарова вони купили собі час на побудову нової стратегії.
«Причини відставки Азарова є набагато складнішими і простішими водночас, ніж про це зараз говорять польські медіа», - вважає аналітик Польського інституту міжнародних відносин Євген Воробйов:
- Ми знаємо, що всередині фракції «Партії регіонів» вже доволі довгий час існувало незадоволення політикою кабінету Азарова. Тому, на мою думку, його звільнення це не тільки компроміс з опозицією, а й компроміс всередині «Партії регіонів».
Експерт поділився своїми міркуваннями щодо того, хто ж очолить новий український Кабмін:
- Влада може спробувати запропонувати якусь дуже технічну, дуже компромісну фігуру. По-перше, аби тягнути час, по-друге, аби призначення такої людини, як наприклад Петро Порошенко, не сприймалося як поступка у бік опозиції.
Євген Воробйов переконаний, що опозиції варто й надалі наголошувати на вимогах нових парламентських та президентських виборів – події останніх днів по всій Україні роблять можливим такий сценарій:
- Мені здається, нові вибори це цілком реально і більше того — необхідно, з точки зору настроїв, які панують на Майдані. Опозиція зараз обмежена у полі перемовин з владою суспільними настроями та вимогами протестувальників.
Аналітик підкреслює – відкликання частини законів 16 січня є достатнім, аби припинити ескалацію насильства, але одночасно це спосіб для влади затягнути процес переговорів та повернутися до більш вигідної переговорницької позиції. «Події в Дніпропетровську та Запоріжжі показують, що влада абсолютно не відмовилася від ідеї силового протистояння активістам», - говорить Воробйов.
Що на вівторкові зміни у Києві скаже Євросоюз? Дізнаємося вже невдовзі, 28 січня спеціальна місія Європарламенту прибула до України. Можливо, політики з Брюсселя зможуть внести нові конструктивні елементи у діалог між українською владою та опозицією.
Олена Бабакова