Марек Сівєц відвідав Київ на початку тижня. У столиці побував на Євромайдані, порозмовляв з учасниками мітингів, взяв участь у розмовах з представниками української опозиції та дипломатами з МЗС. Українській службі Польського радіо євродепутат розповів про своє бачення ситуації в Україні після невдалої спроби відставки уряду Миколи Азарова та дав кілька порад, як залагодити суспільний конфлікт.
За Вашими спостереженнями, яка атмосфера панує у Києві після недільного півмільйонного мітингу та сутичок під Адміністрацією президента?
- Інакше це виглядало на екрані телевізор в неділю. Інакше виглядає, коли стоїш на Майдані у Києві, а ще інша картина, коли підіймаєшся до Банкової. Якщо маю одним реченням охарактеризувати атмосферу на вулицях столиці, це злість та очікування. Злість, бо людей ошукали і не відбулося зближення з Європою. Очікування зміни влади або принаймні пояснень від неї, що ж сталося. Думаю, люди мають багато причин вимагати відповіді на свої питання. Вівторкове голосування у Верховній Раді за відставку уряду могло бути таким переломним моментом, але так не сталося. Влада зафіксувала статус кво. Але думаю. Що люди на Євромайдані мають більше терпіння і ще зможуть зачекати на виконання їхніх вимог.
Якщо йдеться про очікування, то маю таке враження, що учасники Євромайдану хочуть вже не стільки підписання Януковичем Угоди про асоціацію з ЄС, скільки відставки уряду та імпічменту для президента. Верховна Рада погодилася, аби Азаров й надалі був прем’єром. На Вашу думку, брак розвитку ситуації у політичній площині спричиниться до зростання апатії чи агресії серед мітингувальників?
- Важко це передбачити. Погоджуюся, що європейський дух є тільки зручним символом, довкола якого об’єднуються люди, які обурені поведінкою влади. Я поважаю вимоги українців щодо відставки уряду, президента, саморозпуску парламенту, але маємо чесно визнати — ці вимоги є досить наївними. Мені б хотілося, аби навіть найбільш рішучі протестувальники згадали, що тільки рік тому вони обирали свій парламент. В цьому парламенті одні дістали більшість, інші — меншість. До цієї кампанії були претензії, але в цілому Захід та суспільство погодилися, що результати голосування відображають волю народу. За рік будуть президентські вибори, українці матимуть шанс змінити владу. Тому заклики всіх розпустити зараз звісно варто вислухати, але політика так не робиться! В Україні вже один раз так сталося, коли велика кількість людей, зібрана на Майдані, маючи шляхетні наміри доконала революційних змін. Це було 9 років тому. Але визнаємо щиро — лідери тієї революції змарнували її ефект. Що мене трохи непокоїть у сьогоднішній ситуації — це недовіра учасників демонстрації до політики та політиків. Це нагадує іспанську ситуацію. Учасники Євромайдану не вимагають, аби Кличко чи Яценюк перебрали на себе владу. Їм взагалі не подобається українська система влади як така.
Можливо, недовіра українців до політичних інститутів і нагадує ситуацію у країнах Південної Європи. Однак, на відміну від демонстрацій у багатьох західних країнах в центрі Києва ніхто не б’є вітрини дорогих магазинів, не палить автомобілі, люди самі виносять сміття, у зайнятих адмінбудівлях намагаються утримувати порядок. Це ознаки відповідального, культурного протесту. Так само як 9 років тому. А на Вашу думку, чи характер українського громадянського суспільства, яке бере участь у демонстраціях, змінився за цю декаду?
- Змінився, і змінився на ліпше. За ці роки українське громадянське суспільство випрацювало чимало інститутів, навичок, способів дії. Адже український третій сектор для нас, Європарламенту, є дуже привабливим та ефективним партнером. Перебуваючи в Києві бачу, що українці зберегли вміння протестувати. Ця демонстрація прекрасно організована! Коли я подивився на барикади довкола Майдану, які мають його захищати від можливої агресії силовиків, то це зразок інженерної майстерності. Українці добре навчилися протестувати у мирі. Одного однак не навчилися — як обирати політиків та вимагати від них послідовної реалізації їхніх передвиборчих постулатів. Це є слабким пунктом і електорату парламентської більшості — «Партії регіонів», і прихильників опозиції.
Українські події останніх тижнів несподівано об’єднати польських політиків з усіх партій. На Майдані вже побували представники і правиці, і лівиці, і правлячої «Громадянської платформи», і опозиції. Для українців це прекрасні символічні кроки, але потрібні дії. Що Польща як країна ЄС, що Польща як сусід України може зробити для заспокоєння ситуації у Києві?
- Передусім маємо розмовляти і з владою, і з опозицією. Не може бути так, що українська опозиція є улюбленицею Заходу, гладимо її по спинці та чешемо за вушком, а представників влади сприймаємо виключно як bad guys, поганих хлопців. Мусимо пам’ятати: і перші, і другі мають такий самий демократичний мандат на реалізацію влади. Тому вони мусять сісти у парламенті і почати дискусію. Моя порада для українського уряду - це прямо пояснити людям, що сталося у Вільнюсі. Демонстрації почалися через непрозорі переговори з Росією. Хай Азаров пояснить, чому за тиждень до планованого підписання Угоди з ЄС Київ змінив стратегію.
У Польщі зараз функціонують дві думки, як має виглядати діалог Україна — ЄС. Перша, як представляють переважно політики «Громадянської платформи», зокрема голова МЗС Радослав Сікорський, це Євросоюз запропонував Києву що мав запропонувати, перегляд умов підписання асоціаційної угоди це банальне торгування і шантаж. Опозиція, «Право і справедливість» та її лідер Ярослав Качинський закидають Варшаві та Брюсселю, що ті погано дбали про Україну, мали б запропонувати їй більше бонусів у випадку підписання Угоди про асоціацію. Зрештою, навіть прем’єр Азаров вже натякає, що Брюссель готує для Києва якийсь компенсаційний пакет. Як Ви вважаєте, як має поводити себе ЄС, аби діалог з Україною залишився діалогом, а не переріс у торги?
- Розмови у середовищі «Права і справедливості», що існує якийсь таємний план засипання України манною небесною з Брюсселя - це дурниця, нічого такого не готуємо. Ми маємо надалі говорити про економіку, про проблеми у цій сфері. Правда буде десь посередині. Погоджуюся — ЄС не оцінив поважності російського тиску на Київ та його наслідків. Мусимо про це поговорити. ЄС не хоче і не має бути Святим Миколаєм, який у грудні завалить українську владу подарунками. Маємо виробити разом план, як забезпечити українських виробників у період ймовірних торговельних санкцій з боку Росії. І зараз для цього є супернагода — Кремль своєю поведінкою відносно України об’єднав весь Євросоюз довкола бажання більше допомогти Києву.
На тому, що треба розмовляти і з українською владою, і з опозицією, наполягає голова партії «Твій рух» Януш Палікот. Під час перебування у Києві на початку тижня він двічі зустрічався з міністром закордонних справ України Леонідом Кожарою. «Ми у Польщі краще знаємо, як ситуацію бачить і чого хоче українська опозиція. Я приїхав послухати, що ж пропонують урядовці», - сказав Палікот у вівторок. Також політик зустрівся з Сергієм Тігіпко та Михайлом Єфремовим. Після розмов з представниками «Партії регіонів» Палікот повідомив пресу, що на його думку після повернення президента Януковича з Китаю влада готує набір пропозицій для представників опозиції. Зараз члени Кабміну зайняті тим, що обдумують, як опозиція на ці ідеї відреагує і можна довкола них побудувати компроміс. Януш Палікот закладає, що протягом найближчого тижня у Києві відбудеться оновлення Кабміну, буде представлена нова програма підписання асоціації з ЄС, а також розпочнуться переговори з опозицією у форматі «круглого столу». «Влада зараз схильна до великих поступок», - таким є висновок Януша Палікота після візиту до столиці України.
Олена Бабакова/Київ