Спочатку – «торговельна війна», тепер – парламентські слухання. Російська Державна Дума у п’ятницю планує обговорити питання української євроінтеграції та вирішити, що ж робити з наближенням Києва до ЄС. На Заході ж непокояться: чи Росія відпустить Україну до Євросоюзу?
У політології давно прижилася теза Збіґнєва Бжезінського: контроль над Україною робить з Росії імперію, тому не маючи Києва у своїй сфері впливів Москві важко буде змагатися за світове лідерство. Пожвавлення діалогу між Євросоюзом та Україною настільки занепокоїло Кремль, що призвело до економічних санкцій проти українських виробників, згодом до цього додалася ще й активна медіальна компанія з лейтмотивом «як добре буде жити у Митному союзі». Але ані блокада експорту, ані промоційні відео не діють – і в Україні, і в ЄС доволі оптимістично дивляться на перспективу підписання Угоди про асоціацію у листопаді на вільнюському саміті. Тепер питання «що робити» обговорюватимуть російські парламентарі. У проекті заяви російської Держдуми говориться, що ЄС «викручує Україні руки» та позбавляє її суверенітету.
Як стверджує відомий історик та політолог професор Річард Пайпс, Росія ніколи не дозволить, аби Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС. Хоч позиція Росії на міжнародній арені не є зараз дуже міцною, Москва вживатиме всіх важелів тиску на Київ:
- Росія цього ніколи не допустить. Для Москви Україна - це частина Росії, місце де колись, щоправда тисячу років тому, Росія народилася. Не уявляю собі, що Кремль просто спостерігатиме за зближенням України з ЄС. Він може так зашкодити Україні і економічно, і в інших площинах, що європейські плани Києва зазнають фіаско.
«Це парадоксально, але чим активніше Росія тисне на Україну, тим більше шансів має Янукович отримати підписи європейських очільників під асоціаційною угодою», - вважає експерт Європейської ради з міжнародних відносин Ґжеґож Ґромадзький:
- Важко сказати напевно, якими мотивами керувалася Росія, коли починала «торговельну війну»: чи більше дивилася на події у Києві, чи у Брюсселі. Доля Угоди про асоціацію ще на 100% не вирішена. На мою думку, українська влада не налаштована на повну інтеграцію з Європою, Янукович має проблеми із запровадженням демократичного ладу, і в Брюсселі це знають. Тому поведінка російської влади є тим більше абсурдною. Можна було б залишити Київ у спокої, самої справи Тимошенко вистачило б, щоб поховати майбутнє асоціаційної угоди. Але неприхований тиск Москви на Київ обурив європейських політиків: ніхто у Брюсселі не хоче, аби якась третя сторона впливала на переговори з партнерами. Якщо Москва не хоче підписання Угоди про асоціації між ЄС та Україною, то її теперішній курс є непродуктивним.
Чи Росія може запропонувати Києву щось більш цікаве, ніж асоціація з Євросоюзом? На думку професора Пайпса – ні, Москва діятиме прозаїчніше:
- Росія має дуже близькі економічні стосунки з Україною вона постачає до України енергоресурси. Кінець поставок нафти та газу – це буде катастрофа для Києва.
Ґжеґож Ґромадський погоджується – Росія продовжує застосовувати старі прийоми типу економічної блокади, але в Кремлі не розуміють – у 2013-му році вони вже неефективні:
- У випадку України, хоча ситуація ще може змінитися до листопада, влада не підкорилася російській пресії. Україна - не Вірменія. У Єревані Росія має величезні можливості впливу на місцеві еліти. І це не тільки питання поставок енергоресурсів. Вірменські очільники, котрі походять з регіону Нагірного Карабаху, сприймають Росію як свого гаранта безпеки, єдину державу, котра боронитиме їх у випадку конфлікту з Азербайджаном. Москва тут виграє одразу, бо вірменська влада не може жити без її військової підтримки. Тому президент Серж Сарґсян і задекларував приєднання Вірменії до Митного союзу. В Україні, а також в Грузії та Молдові, ситуація виглядає інакше, тут Росія має менше важелів впливу. Для Києва звісно відкритим залишається питання дуже некорисного газового контракту, але не думаю, що його вдасться змінити протягом найближчих місяців навіть за умови приязних відносин з Росією. Так що Москва зараз не має однозначних аргументів, які б переконали Київ бути ближчим до Сходу, ніж до Заходу.
Професор Річард Пайпс теж ділить країни Східного партнерства на дві групи, тільки інакше. Для нього Україна є тим тереном, за який Росія буде змагатися найбільше, перспективи інтеграції решти країн виглядають більш оптимістично:
- Молдова, Грузія, Вірменія, - це інші країни. Передусім неслов’янські, не пов’язані настільки з Росією історично. У Москві можуть допустити, що Тбілісі чи Єреван підпише Угоду про асоціацію з ЄС, але Київ – ніколи.
А от чи Москва має якусь пропозицію для ЄС, котра б змусила європейських політиків зробити крок назад у переговорах з Україною? Ґжеґож Ґромадський вважає що ні, і переконує – Європа вже не відступиться від досягнутого у переговорах з Києвом:
- Це вже така конспірологічна теорія, що за плечима України Європа чи Сполучені Штати домовляться з Росією про залагодження своїх справ в інших регіонах світу. І Європейський парламент, і Єврокомісія, і що дуже важливо – окремі держави-члени ЄС однозначно заявляють, що та політика тиску, котру Росія застосовує щодо України та інших країн Східного партнерства, є неприйнятною. Я впевнений, що країни ЄС на чолі з Польщею є проти сприйняття відносин з Україною як розмінної монети в інших конфліктах. Вибір України є вибором України, він не буде зроблений під час переговорів Росії з Євросоюзом.
Нагадаємо, 12 вересня Європейський парламент проголосував за резолюцію, котра засуджує тиск Росії на Україну та Молдову, Грузію і Вірменію. Також євродепутати запропонували Раді ЄС у випадку підписання Угоди про асоціацію з Україною у Вільнюсі запровадити в життя Угоду про сферу вільної торгівлі не чекаючи на ратифікацію документів національними парламентами спільноти. В Росії такі дії ЄС називають позбавленням України суверенітету у сфері керування економікою, і прогнозують, що це не дозволить Києву ефективно співпрацювати з Митним союзом. Уряд України 18 вересня схвалив проект Угоди про асоціацію з ЄС, прем’єр Азаров при цьому підкреслив, що як і всі угоди цю можна буде переглянути.
Олена Бабакова