Туреччина традиційно вважається однією з найбільш прозахідних країн Близького Сходу. Зрештою, Анкара є членом НАТО та кандидатом у члени ЄС. Теперішнього прем’єра Туреччини, Реджепа Тайіпа Ердогана, читачі журналу Time в Інтернет-опитуванні, що проводилося у 2011 році, назвали Людиною року. На Заході він має репутацію реформатора, всередині країни його дії неодноразово наражалися на критику. Проте вперше за 11 років його урядування Туреччину охопили настільки масові акції протесту.
Чому заворушення розпочалися саме зараз – пояснює доктор Конрад Заштовт з Польського інституту міжнародних відносин:
- Звісно, прем’єр Реджеп Тайіп Ердоган і раніше мав противників. Протести проти його дій періодично виникали протягом останніх років. Масштаб тих протестів, котрі спостерігаємо останніми днями, безперечно вражає. Такого розмаху ніхто не очікував. Брутальне придушення неполітичної зрештою демонстрації на захист парку на площі Таксім у Стамбулі стала імпульсом до початку масових заворушень у кількох містах країни. Зовнішній оглядач може мати спокусу порівняти ці турецькі події з подіями Арабської весни у країнах Північної Африки. Я б радив однак не робити таких узагальнень. У Північній Африці люди боролися з авторитарними режимами, Туреччина ж є, нехай і недосконалою, проте демократією.
За демократію, проти авторитаризму – ці лозунги найчастіше лунають під час турецьких демонстрацій. Учасники критикують політичний курс теперішнього прем’єра. Проте, як наголошує Конрад Заштовт, не можна не згадати про успіхи Ердогана, зокрема у зовнішній політиці:
- Туреччина за правління Егдогана звісно дещо змінила напрямок розвитку. Партія Ердогана – Партія справедливості та розвитку, яка є правлячою у Туреччині, має помірковано-ісламістичний характер. Проте незважаючи на релігійну складову ідеології, яка мала би зближувати Туреччину з іншими країнами Близького Сходу, ця партія дуже багато зробила для інтеграції Туреччини з ЄС. Не треба забувати, що переговори про вступ Анкари до Євроспільноти розпочалися за часів урядування цієї політичної сили. Зараз ці переговори знаходяться у глухому куті, але важко у цьому звинувачувати турецьку владу, радше це прояв антитурецької настанови політичних еліт Європи.
Демонстрація в Анкарі, 2 червня 2013 р. / PAP/EPA/EVRIM AYDIN/ANADOLU AGENCY
Не хочемо, як раніше, але хочемо... як? Теперішніх демонстрантів, на думку Конрада Заштовта, мало що об’єднує поза незадоволенням політикою чинного уряду:
- Ці демонстрації напевно будуть мати політичний резонанс. Безумовно – ці події похитнули авторитет Ердогана. Медіа на весь світ показали, як турки називають свого прем’єра диктатором. Між іншим, так прем’єра назвав лідер опозиційної Народної республіканської партії. Думаю, ці закиди зачепили Ердогана чисто на особистому рівні, він кілька разів говорив про це під час публічних виступів останніми днями. Розмах демонстрацій здивував представників влади, і вони просто мусять відреагувати. Натомість я б не очікував на створення єдиного опозиційного фронту проти Ердогана. Серед демонстрантів присутні представники дуже різних середовищ: і ультраліві, і ультраправі, турецькі націоналісти, курдські націоналісти. Об’єднані вони лише нелюбов’ю до теперішнього уряду та його лідера, жодної спільної програми змін у державі вони не мають.
Така ідейна неоднорідність демонстрантів та відносно стабільна економічна ситуація в країні, як вважає доктор Заштовт, є гарантією того, що у Туреччині не повториться сценарій Арабської весни:
- Я можу дати однозначний прогноз, що ситуація в Туреччині не стане подібною до тієї, яку ми кілька років тому спостерігали в Єгипті чи Тунісі. Туреччина однак не є авторитарною державою, хоча й там поступово зростає кількість проблем з демократією. Про це безумовно треба говорити, Захід має звернути увагу на ситуацію зі свободою слова, ув’язнення журналістів тощо. Але поглянемо на процес виборів у Туреччині: вони там є демократичними, вільними, команді прем’єра Ердогана не можна закинути узурпацію влади. Турки самі проголосували за Партію справедливості та розвитку, і згідно з даними соціологічних досліджень її досі підтримують близько 51% мешканців країни.
У тому, що турецька влада не піде назустріч демонстрантам, переконаний директор Польського інституту міжнародних відносин Марцін Заборовський. «Для Тайіпа Ердогана поступитися – це показати слабкість», - вважає він:
- Згідно з нормами турецької культури, для Ердогана зараз трохи поступитися – це ризик втратити обличчя. В першу чергу всередині своєї партії. У ситуації, коли демонстранти, які на самому початку протестували проти знесення парку та будівництва торговельного центру, почали розходитися під натиском поліції, силовики продовжували використовувати сльозогінний газ. І це була демонстрація сили зі сторони Ердогана.
Акції на підтримку турецьких демонстрантів проходять у багатьох містах Європи. Мітинг у Кельні, 1 червня 2013 р. / PAP/EPA/HENNING KAISER
Незважаючи на неспокійну атмосферу у великих містах Туреччини, Заборовський також відкидає можливість початку масштабної революції в країні:
- Туреччина звісно не є ідеальною демократією, але її стан не можна порівнювати з арабськими державами регіону. На разі головною рушійною силою протестів є мешканці Стамбула, що мають ліберальні погляди, а вони не користуються підтримкою в інших регіонах країни. Ліберальна еліта Туреччини традиційно виступає проти повільної ісламізації публічного життя, але її прибічники не є аж такими чисельними.
Тим часом польське зовнішньополітичне відомство застерігає громадян, що вони мусять обережніше себе поводити у великих містах Туреччини. Вітольд Лєщняк, консул Республіки Польща у Стамбулі:
- Полякам, які зараз перебувають у Стамбулі, радимо поводитися дуже обережно, уникати тих місць, де відбуваються демонстрації і в жодному випадку не приєднуватися до цих заходів. Адже навіть мирні маніфестації можуть раптово змінити характер. Ситуація дуже швидко може вийти з-під контролю.
Українське МЗС пішло ще далі і порадило своїм громадянам взагалі наразі утриматися від поїздок до Туреччини.
Нагадаємо, протести у Стамбулі та великих турецьких містах тривають вже кілька днів. Приводом для їх початку став намір влади ліквідувати популярний парк у центрі міста та придушення мирної демонстрації захисників парку поліцією. Демонстранти оскаржують прем’єра Тайіпа Ердогана, який керує країною з 2003 року, у авторитаризмі та корупції. Останній вже кілька разів виступив зі зверненнями до населення і заявив, що не збирається поступатися. Під час заворушень постраждали понад 500 чоловік, понад півтори тисячі затримані поліцією.
Олена Бабакова