Український Інститут світової політики оприлюднив рейтинг найкращих іноземних дипломатів в Україні. На першому місці – голова представництва Єврокомісії в Україні, поляк Ян Томбінський. Про стан та перспективи відносин Україна – ЄС посол Томбінський розповів Польському Радіо.
Пане посол, 25 лютого у Брюсселі розпочнеться довгоочікуваний саміт Україна – ЄС. Що передбачено в його програмі?
- Це буде, якщо я добре пам’ятаю, вже 14-а зустріч Україна – ЄС. Саміти є формою діалогу між Євросоюзом та країнами, з якими Брюссель пов’язують особливі відносини. [...] Ця зустріч є важливою, бо готує нас до подій року, в якому Євросоюз хотів би фіналізувати процес підписання Угоди про асоціацію з Києвом. Маю надію, Україна так само цього хоче. Ми вважаємо, що ця асоціація може стати механізмом, який прискорить модернізацію України, створить відповідні умови, аби до України збільшився потік інвестицій, що зробить українські продукти більш конкурентоспроможними та міжнародних ринках, і, до того ж, змінить систему управління державою.
Чи можемо сказати, що цей саміт стане нагодою для українських очільників, зокрема для президента Януковича, зустрітися з керівництвом Євросоюзу? Адже де-факто від часу арешту та засудження Юлії Тимошенко спостерігаємо певну ізоляцію України на міжнародній арені.
- Попередній саміт відбувся вже після арешту пані Тимошенко, тому зустріч 25 лютого не буде першою нагодою продовжити діалог. Президент Янукович брав участь, між іншим, у саміті країн Східного партнерства наприкінці вересня 2011-го року у Варшаві. Я би не хотів аналізувати майбутню зустріч у цих категоріях, як це інструменталізувати з точки зору іміджу. Мене цікавить реальний ефект цього саміту та можливість мобілізувати всі українські сили для досягнення того, аби в листопаді, у Вільнюсі, ми могли думати про підписання Угоди про асоціацію. У грудні, після парламентських виборів в Україні, Євросоюз оголосив умови, на яких асоціаційна угода може бути підписана. Це, з одного боку, вирішення проблеми вибіркового правосуддя, зокрема в тих найбільш знаних випадках ув’язнення Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Друге: Україна має зробити висновок з перебігу кампанії до Верховної Ради та поліпшити свою виборчу систему. І третє: реформа правової системи та системи судочинства, аби відійти від тієї радянської моделі, коли прокурор має домінуючу позицію в суді.
На Вашу думку, чи Україна має реальну можливість виконати всі ці три вимоги?
- Це запитання не до мене. Це радше питання до української сторони: чи є політична воля і чи будуть відповідні рішення. У системі, в якій все зосереджено довкола вертикалі влади, тобто президент є особою, найбільш відповідальною за політику держави, зустрічі з главою держави тому і служать, і наголосити на його ролі у позитивному результаті цього процесу. А решта вже знаходиться в руках українців.
Що підказує Ваш досвід розмов з місцевими політиками – чи є така воля провести зміни?
- Проблема полягає не в деклараціях, а в діях. Декларацій протягом останніх років було чимало. Візит комісара Штефана Фюле до України на початку лютого і наступна зустріч в Брюсселі мають на меті показати, що тут вже йдеться не про декларації, а про реальні кроки. Звідси й наголос, аби до листопада провести необхідні реформи. І на рівні змін у законодавстві, і на рівні запровадження цих змін у життя. Всі політики та експерти, хто роками займається Україною, знають: проблемою не є створення норм права. Проблема – зробити так, аби це право реалізувалося на щодень та послідовно застосовувалося.
Для тривалих змін у системі права потрібні роки, якщо не десятиліття. А тут маємо дедлайн до листопада місяця. Якщо Угода про асоціацію не буде підписана у Вільнюсі, то чи насправді доведеться чекати на наступну нагоду роками?
- Цей рік має дуже вагоме значення. Зараз ми перебуваємо в такій ситуації, що є обговорений, парафований текст порозуміння між Україною та ЄС, отже правові інструменти буквально лежать на столі. Наступного року Євросоюз матиме непростий період формування політики, пов’язаний з виборами до Європейського парламенту та змінами у складі Єврокомісії. Тому якщо умови ЄС не будуть виконані Києвом до листопада, то вже не буде й довіри, що їх виконають у грудні чи в січні. Якщо щось не було зроблено протягом 11 місяців, не кажучи вже про минулі роки, то хто повірить, що додаткові кілька тижнів щось змінять. У 2014-му році в Україні вже розгортатиметься інтенсивна кампанія за крісло президента. А це теж, на свій спосіб, буде обмежувати можливість підписання такого типу угод, адже це потім може стати інструментом політичної боротьби. Після виборів, у 2015-му році, треба буде знову почекати, як складеться політична ситуація в державі. А за три-чотири роки я не маю певності, що Угода про асоціацію в теперішній формі надалі буде актуальною.
Спостерігаючи за українською політичною сценою, може скластися враження, що це Європейському Союзові більше залежить на підписанні Угоди про асоціацію.
- Ми просто маємо більш конкретну політику. Ми знаємо, чого хочемо, і маємо випрацювану програму дій. Звідси може з’явитися враження, що це по західний бік кордону більше говорять про Угоду про асоціацію. Але я не зустрів в Україні багато людей, які б вважали, що їх держава має перед собою інший шлях. Всі знають, що ситуація, яка останніми роками триває в Україні, є для неї дуже некорисною. Маю на увазі брак рішення про стратегію розвитку. Всі також бачать, які альтернативи Україна має: з одного боку – Митний союз, з іншого – асоціація з ЄС. Кожний, хто може проаналізувати, що дають Києву ці два вибори, скаже, що з точки зору потенційних змін асоціація з ЄС є тим механізмом, який може привести країну до модернізації. [...] Низька ціна на газ сама по собі не дає нічого – це тільки короткострокове поліпшення фінансово-економічних реалій. Але що Україна зробила, маючи дешевий газ протягом 20 років? Чи це стало двигуном розвитку економіки? Відповідь – ні.
Якщо придивитися до українських олігархів, то здається, вони б воліли дешевий газ та доступ до європейських ринків.
- Я не пророк, аби передбачити, як буде виглядати європейський ринок газу за кілька років. Але доступ до дешевого палива абсолютно не означає, що це доступ до дешевого російського палива. Може бути, з’являться інші джерела дешевого газу, і не обов’язково на північному сході від Києва.
Polskie Radio/П.П./О.Б.