Вирок позбавлення волі на 7 років для Юлії Тимошенко є згідний із чинним законодавством і не підлягає оскарженню, - так у середу заявив Верховний Суд України, відповідаючи на касаційну скаргу адвокатів екс-прем’єрки.
Верховний Суд був останньою інстанцією, котра могла переглянути справу Тимошенко в Україні. Тепер адвокати засудженої планують скласти скаргу до Європейського Суду з прав людини. У Страсбурзі вже розглядається одна справа Тимошенко, а саме скарга на незаконне арештування лідерки опозиції ще перед винесенням судового вироку. Польський експерт з міжнародного права професор Іренеуш Камінський вважає, що рішення Трибуналу можна легко спрогнозувати:
- Ця справа є дуже подібною, якщо йдеться про звинувачення на адресу української держави, та про перебіг процесу, на справу екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, у котрій Суд у Страсбурзі вже видав вирок 3 липня. Луценко, так само як Тимошенко, був арештований ще перед винесенням судового вироку, і арешт відбувся на засадах, які не відповідають положенням Європейської Конвенції Прав Людини. Трибунал одностайно вирішив, що арешт Луценка був протиправним і забов’язав Україну виплатити засудженому 15 тисяч євро компенсації. З великою певністю можу сказати, що так буде і зі справою Тимошенко: її арешт буде визнаний порушенням Конвенції плюс буде присуджена грошова компенсація, але нічого більше.
Професор Камінський відзначає, що справа арешту Тимошенко не має такого значення як процес, котрий розпочнеться найближчим часом, після того як Верховний Суд визнав законним вирок 7 років ув’язнення. Його перебіг та наслідки можуть мати для теперешньої української влади більш далекосяжні наслідки:
- Наступний позов адвокатів Юлії Тимошенко до Європейського Суду з прав людини буде стосуватися самого вироку українського суду, і головне – питання, чи норма українського законодавства, згідно з якою екс-прем’єрка отримала 7 років ув’язнення, була правильно застосована, і чи відповідає вона європейському праву. Якщо Трибунал визнає, що не було юридичної підстави для такого вироку Юлії Тимошенко, то український суд буде змушений її звільнити. Тут можна посилатися на невиконання 6-ї та 7-ї статті Європейської Конвенції Прав Людини: порушення права на справедливий суд та брак відповідної юридичної підстави для видання вироку. Справа Тимошенко вже негативно вплинула на поступ євроінтеграції України, питання тільки в тому, чи не вплине ще більше.
Доктор Анджей Шептицький з Варшавського університету вважає, що для Євросоюзу рішення Верховного Суду України не стане важливим пунктом на шляху підписання Угоди про асоціацію з Україною, тоді як рішення Трибуналу у Страсбурзі може ним стати:
- Я думаю, що в Європі рішення суду у Києві не матиме великого резонансу. Європейці свідомі, що українська судова система великою мірою підпорядковується виконавчій владі. ЄС моніторує справу Тимошенко і будує політичну лінію пам’ятаючи про неї. Натомість вирок жодним чином не змінив реальної ситуації екс-прем’єрки, отже якихось кроків зі сторони Брюсселю на разі не буде. Вирок Європейського Трибуналу з прав людини безумовно більше вплине на репутацію Києва у ЄС.
Європейські експерти зараз пов’язують долю підписання Угоди про асоціацію з Україною з результатами парламентських виборів у жовтні. А як буде розвиватися ситуація, якщо вибори визнають вільними та демократичними, а Тимошенко надалі буде у в’язниці?
- Легше відповісти, що станеться, якщо вибори не визнають вільними та демократичними. Це призведе до подальшої деградації відносин України з ЄС, і Київ буде сприйматися Європою подібно як зараз сприймається Мінськ. Натомість якщо вибори визнають демократичними, а Тимошенко далі сидітиме, то Євросоюз опиниться в дуже делікатній ситуації, адже знайти механізми впливу на Україну стане важче.
На разі Іренеуш Камінський констатує, що навіть якщо Трибунал у Страсбурзі надасть новій скарзі Тимошенко пріоритетний характер, подібно як надав його першому позову, не варто очікувати рішення суддів раніше ніж за два роки. «Я розумію, що з точки зору пані Тимошенко це «аж 2 роки», тоді як знаючи реалії у Страсбурзі можу сказати – це «тільки 2 роки».
Олена Бабакова