Мова видання Gazeta Wyborcza, яке у 90-тих роках висміювало виявлення агентів комуністичної Служби Безпеки виданням Gazeta Polska, та мова телебачення wRealu24, яке нині висміює це ж видання Gazeta Polska за виявлення ,,російських агентів’’ це просто ,,копіюй-вклей’’. ,,Параноя’’, ,,фобія’’, ,,змовницькі теорії’’, ,,обкидання призвіськами’’, ,,слідкування’’ – кожне із цих понять було у арсеналі Адама Міхніка і кожне чути у співрозмовників Марціна Тролі. Історія ІІІ Республіки Польща показує: одну з найбільших загроз польського громадського життя становить маніпулювання мовою, - те, що Збіґнєв Герберт називав у її початковій стадії ,,семантичним занепадом’’ – пише у виданні Gazeta Polska – Пьотр Лісєвіч.
У задумі виконавців російського сценарію у Польщі, маніпулювання мовою або ,,семантичний занепад’’ -найбільш шкідливий для нас результат закінченої виборчої кампанії. Однозначно показує це факт, що вже після завершення політичних змагань проросійські політики ще підсилили висміювання ,,стеження за російськими агентами’’. Не випадково Ґжеґож Браун (один з лідерів крайніх правих) подав іронічне повідомлення до прокуратури у цій справі.
Висміюєш стеження за ,,руськими’’? Ти агент, попутчик або ідіот.
Немає нічого більш компроментуючого для розумного поляка, ніж висміювання присутності російської агентури в Польщі. Кожен монтаж у нас проросійських політсил та інших форм агентури впливу, чи то лівих, чи то правих, становить акт агресії проти Польщі, більш небпезпечний від кинення на нашу країну бомби. Скинути бомбу – ефектовна подія, бомбардувальника не лише полюбити неможливо, але й не спосіб лишитися до нього байдужим.
Москві набагато ефективніше імплементувати у нас різні форми агентури впливу почерез їхнє фінансування або підтримку, включно з діяльністю заводів електронних тролів, ніж захоплювати Польщу військом і примусити нас його прийняти.
Проросійські політсили Москва інсталює нині у ряді держав Європи, але Польща не може дозволити на легковажне ставлення до таких намагань. Ми просто за близько Росії живемо, а впродовж 250-ти останіх років нашої історії протягом 80-ти відсотків часу вона окупувала більшість наших земель.
Нині від швидкості та обсягу нашої реакції на прояви згаданого ,,СЕМАНТИЧНОГО ЗАНЕПАДУ МОВИ” може залежати подальша доля Польщі, у тім зокрема незалежного табору, який умовно називають правим, який мусить залишитися вільним від присутності друзів Москви у якій-небудь постаті.
Посткомуна, ВСІ (Військові служби інформації), оліґархи
Присутність російської агентури у польському громадському житті, у політиці, бізнесі, мас-медія, наукових установах та інших впливових осідках була найбільшою перешкодою у переформуванні ІІІ Респібліки Польща у справді незалежну державу.
Легальне існування на політичній сцені посткомуністичної партії, що була продовженням Польської об’єднанної робітничої партії, тобто на практиці наявної російської агентури з комуністичних часів, домінування бізнесів – основоположником яких були спецслужби, що підлягали Москві, чи врешті довге існування у структурах держави Військових служб інформації, - були цього наявними доказами.
Найбільш однозначними, такими, що можна порахувати, доказами російської агентури було те, що понад чверть століття не вдалося нам стати незалежними від російського газу та перекопати Віслинську Косу. Найміцніша демонстрація сили російської агентури – успіх пропаганди, що висміювала шляхи до правди у справі катастрофи в Смоленську.
Останні роки, після агресії на Україну, були часом присипляння нашої пильності стосовно російської агентури. Вона раптом якби щезла за дотиком ворожбита. Звісно, насправді, рішуча більшість її зусиль перелаштована на підтримку вуличної тотальної опозиції та паплюження образу Польщі на Заході. Бо відкрите сунення нам у голови після агресії Росії на Україну варіанту з років 2010-2014, що відносини з Росією можна отеплити, - втратило сенс.
Проте, водночас, зусилля задля утворення правиці менш ,,русофобської’’ послідовно втілювали в життя.
Люстратори: параноїки, навіжені та наркомани
Книга Тереси Бохвіц ,,ІІІ Річ Посполита у серіях. Календар подій січень 1989 – травень 2004’’ становить незаступиме джерело знань на тему мови її пропаганди. Пропагадивні засоби впливу задля захисту агентури народилися при нагоді першої спроби люстрації та повалення уряду Яна Ольшевського у 1992 році.
Бохвіц відзначає, що 30 травня 1992 року соціолог Мірослава Мароди у виданні Gazeta Wyborcza назвала дії задля люстрації ,,параноїчною реакцією’’. З’являється також неологізм ,,ошолом’’ (,,навіжений’’), ,,полювання на відьом’’, ,,війна на папки’’ чи ,,розпалювання пекла’’.
Саме у цей час виринає думка, щоб представити Антоні Мацєревича як параноїка. Позаяк стеження за агентами мало бути параноєю, то параноїком мусила бути людина ототожнена із люстрацією. Примітивне, просте і у цей час ефективне.
Згідно з цією реторикою, прихильники люстрації не здатні раціонально, спокійно, врівноважено мислити. Окрім порівнань із психічними хворобами були також інші. ,,Інкубатор люстраторів, тобто Інститут Національної Пам’яті нагадує склад наркотиків, який пильнують наркомани та торговці наркотиками’’ – писав у 2005 році Адам Міхнік.
Мисливці за ,,руськими’’: параноїки, істерики, мають маячню
Намагання проросійських правих, щоб у подібний спосіб паплюжити тих, хто обвинувачує їх у проросійськості, триває довго і роками було неефективним. Про що йдеться? - найбільш виразно висловив це у 2014 році, при нагоді нападу Росії на Україну, Роберт Вінницкі. Він запропонував стосувати новий варіант тзв.: Закону Ґодвіна, тобто принципу, згідно з яким той із суперників, який перший прірівняє противника до нацизму або Гітлера, прогриває дискусію. Вінніцкі ствердив, що цей принцип треба стосувати до осіб, котрі ,,винююхують скізь послідовно та істерично й параноїчно ,,руських агентів’’. ,,Ось заявляю: застосовуєш – прогриваєш та сам себе висміюєш’’ - запропонував він.
Істерія, параноя, фобія – знов ці самі слова. Досі старання Вінніцкого виявилися неефективними, бо міжнародне становище та задіяння російської агентури у ряді держав світу однозначно не підтримувало достовірності його твердження.
Корвін-Мікке гуде немов стажист із Gazeta Wyborcza
Я пошукав, що про Антоні Мацєревича у своїх інтеренетних промовах впродовж років казав Януш Корвін-Мікке. Так, про Антоні Мацєревича, бо розуміло, що, так у пропаганді Gazeta Wyborcza, як й у нарративі Конфедерації Януша Корвін-Мікке мусила виринути особа ліквідатора ВСІ (Військових Служб Інформації), який опісля займався смоленською катастрофою.
Те, що казав Корвін-Мікке, вражає відсутністю буть-якої оригінальності чи ексцентризму, - якими відомий політик. ,,Прошу поглянути в очі Антоні Мацєревича. Це очі параноїка’’ – написав у 2012 році. ,,Треба бути розумово хворим, щоб робити таку істерику із цього приводу’’ – казав про смоленську катастрофу в ході зустрічі Корвін-Мікке.
Буцімто ,,незалежний розум’’ повторював думки тисячі разів вже висловлювані найбільшими підлабузниками естаблішменту. Немов читав із цієї самої, підсуненої йому картки. ,,Маємо справу із наявним випадком параної – стисло: параноїдальних маячінь – а параноя особлива тим, що вона заразлива. На цей час, на практиці заражено нею весь Закон та справедливість – та близько чверть поляків’’´- гудів Корвін-Мікке немов стажист із Gazeta Wyborcza, який намагався стати підлабузником шефів.
,,Самі агенти’’, тобто ще одна схожість
Ще одне. Те, що поєднує нарратив Gazeta Wyborcza та wRealu24, - це задіяння обвинувачень про мисливство за ,,агентами’’ або ,,руськими’’ також стосовно осіб, котрі... не обвинувачують конкретного противника, що він ,,агент’’ або ,,руський’’. Так, як кожна мова про люстрацію – мала бути прояв параної, так нині має ним бути твердження на тему проросійськості Конфедерації. Кажеш, що ми проросійські? Ага, то вважаєш, що ми всі агенти, тобто ти параноїк!
Ні, не вважаю. Звісно, проросійський табір складається, так з агентів, як й попутчиків, що мають інтерес в його підтримуванні та ,,гівноїдів’’, чи корисних ідіотів. Тому політики та ті, хто підтримує Конфедерацію Корвіна Мікке, наслідуючи ,,міхніковщину’’ (поняття, що описує негативний вплив Адама Міхніка на політичне становище та політичну систему у Польщі після зламу 1989 року) намагаються вчинити з противника хворого параноїка, який бачить у цьому жалюгідному колективі лише вишколених агентів ФСБ.
Джерело: niezalezna.pl, Gazeta Polska, Автор: Пьотр Лісєвич/АР