Концерт-вистава "Я-РОМАНТИКА" за однойменною назвою повісті Миколи Хвильового пройшла днями у Колонній залі Національної філармонії України. Постановка, яку підготувала трупа Київського муніципального театру опери та балету для дітей та юнацтва, присвячена митцям «Розстріляного Відродження» - літературно-мистецького покоління 20-х - початку 30-х років в Україні, знищеного тоталітарним сталінським режимом
Розповідає Дмитро Тодорюк, автор сценарію та режисер-постановник:
«Ми не соромимося визнавати, що нинішній стан української культури переважно залишає бажати кращого, але саме через те, що називається зараз «Розстріляним Відродженням». Нам це по-справжньому болить. У 20-і роки минулого століття українська культура була на такому високому рівні, що її не могли не знищити, бо тоді це був би 100-метровий стрибок від Москви».
«Нам всім витерли пам’ять, - додає 35-річний режисер, «Тому наша місія – відновлювати її, по крупинці, як ґердан, нанизувати і дарувати людям. Спектакль – це перший крок».
Олександр Рудько, актор театру, який виконував роль Героя у виставі «Я –РОМАНТИКА» додає:
«Та література була на рівні абсолютно світовому, розроблялися новітні літературні напрямки, які згодом були підхоплені в Європі, або ж які розвивалися паралельно. І так було не лише в літературі, а й в театрі, музиці, живописі. Перед сучасниками стоїть велике питання незнання. Літературу «Розстріляного Відродження» зараз вивчають у школах, але гострота проблеми не зникає. Наведу приклад. У березні в Києві проходив міжнародний фестиваль, присвячений композиторові Сергію Борткевичу. Це український композитор, який в 20-і роки емігрував. В нього музика рівня Чайковського, Скрябіна, Рахманінова і це був шок-відкриття для музикантів, які в 90-х роках вчилися в консерваторії. В нас, як з’ясувалося, Борткевича не всі диригенти не знають. Те саме з літературою і малярством».
«Сашко- наш артист хору», - долучається до розмови з Олександром Рудьком диригент і хормейстер-постановник вистави «Я-РОМАНТИКА» Анжела Маслєннікова. «Сашко, коли його мобілізували у 2015-2016, воював в АТО, був командиром мотопіхотного взводу».
Олександ Рудько, однак, воліє говорити не про АТО, а про «Розстріляне Відродження». Розповідає, що пощастило з шкільними вчителями української літератури і що саме від них почув, що в радянські часи про закатованих сталінським режимом митців вголос не говорили.
В обрамленні музики Бетховена, Шопена, Свиридова, Форе та українських композиторів Бориса Лятошинського, Мирослава Скорика, Романа Цися і Лесі Дичко зі сцени лунали уривки творів Василя-Еллана Блакитного, Михайля Семенка, Марка Йогансена, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари і Максима Рильського.
Нагадаю, що термін "Розстріляне Відродження" з’явився в ході спільної роботи польського публіциста Єжи Гедройца та літературознавця Юрія Лавриненка, який готував Антологію української літератури 1917-1933 років, що побачила світ в Парижі 1959-го.
Юрій Лавриненко вбачав найбільшу свою заслугу у праці над антологією в тому, що це видання вперше проголосило українську літературу того часу самоцінним і цілісним явищем. Дві постаті Юрій Лавриненко вважав знаковими: Павла Тичину (до того, як він перетворився на урядового одописця) та Миколу Хвильового (що скоїв самогубство). Обидва – символи – речники історичної епохи .
Скільки загалом сталінський режим знищив самобутніх українських митців, які орієнтувалася на Європу і робили ставку на особистість, а не на масу, досі достеменно невідомо. Кульмінацією репресивного режиму став розстріл у листопаді 1937 року на Соловках Валер’яна Підмогильного, Марка Вороного, Матвія Яворського, Миколи Куліша, Григорія Епіка, Леся Курбаса. За один лише день було страчено більше ста видатних діячів української культури.
Постановники кажуть, що їхня робота - це вияв шани всім українським митцям, які життям заплатили за відстоювання національної ідентичності.
На концерті у філармонії пролунав твір, написаний артистом хору Юрієм Власенком на слова геніальної поетки (поетеси) – сучасниці Ліни Костенко «Вечірнє сонце, дякую за день».
Про літературу вітаїзму Юрій Лавриненко писав в листах до Єжи Гейдройца. Навіть після психологічного чи фізичного знищення окремого автора чи навіть цілого покоління література має залишатися вітальною і життєствердною.
Творча група вистави
Галина Баланович