Кожен геноцид вимагає від нас пам'яті, а від спадкоємців тих, хто його скоїли, покаяння – сказав у вівторок у Варшаві міністр національної оборони Польщі. Антоні Мацєревич взяв участь в урочистостях Національного дня пам'яті жертв геноциду.
Міністр підкреслив, що «скоєний тоді геноцид мав свою жахливу форму, якої ми досі не усвідомлюємо».
«З іншого боку, метою геноциду було розділити народи, відокремити їх, кинути поміж них нездоланну смугу ненависті і страждань між народами-побратимами», - заявив Антоні Мацєревич у Волинському сквері.
Міністр національної оборони Польщі підкреслив, що треба також пам’ятати про те, що в той страшний час були сотні українців, які рятували поляків. І були солдати Армії Крайової, які згодом, у 1945 і 1946 роках, разом із українськими військами здійснювали спільні бойові операції проти більшовиків.
Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства, а також Львівщини, Тернопільщини і Станіславщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За підрахунками польських дослідників, під час цієї трагедії загинуло від 30 до 60 тис. поляків (інші польські дослідники кажуть навіть про приблизно 100 тисяч), приблизно 15 тисяч українців, а також представники інших національностей.
У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду». У резолюції, прийнятій 12 липня 2013 року, польський Сейм вжив окреслення «етнічна чистка, що мала ознаки геноциду».
Натомість, торік Сейму Польщі встановив 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян ІІ Речі Посполитої. Цей крок польського парламенту викликав неоднозначну реакцію та критику з боку української сторони.
РАР/Л.І.