Сьогодні, 10 лютого, у Варшаві та Білостоку пройдуть пам'ятні церемонії, присвячені полякам, загиблим в результаті депортацій до Сибіру, Казахстану і до північних районів Радянського Союзу. 77 років тому співробітники НКВС почали перший етап масового вивезення поляків, які проживали на сході Польщі.
Пополудні у Варшаві представники Об’єднання сибіряків Польщі разом із молоддю зустрінуться на цвинтарі Військові Повонзки перед символічною Могилою сибіряків. Вони увіковічать пам’ять про тисячі поляків, котрі загинули з голоду, виснаження, хвороб, нелюдської праці та під час заслання їх у вагонах для худоби. Небагатьом вдалося повернутися на батьківщину.
«Ті, хто малими дітьми були вивезені та змогли вижити, щороку збираються у цьому місці. Впродовж декількох років, на зустрічі присутня молодь, котра бере участь у всепольському освітньому проекті», - сказала Анна Клімович з Бюро національної освіти Інституту національної пам’яті та наголосила, що депортації вглиб СРСР були результатом підписання таємного протоколу до Пакту Ріббентропа -Молотова. Вона зазначила, що на думку деяких істориків, масові депортації були помстою Сталіна за Варшавську битву.
У 1940-1941 роки влада СРСР провела чотири акції, офіційно названі «переселенням», - в лютому, квітні та червні 1940 року, а також наприкінці травня 1941 року. Під час першої акції зі Східної Польщі вивезли близько 140 тисяч людей, 70% з них були поляками, інші - українцями і білорусами.
Мета депортацій полягала в руйнуванні соціальної структури країни, а також у використанні владою робочої сили. Нарівні з системою радянських таборів депортації були елементом репресивної радянської політики.
За даними НКВС, депортацій зазнали близько 320 тисяч людей. Об’єднання сибіряків Польщі говорить про 1 мільйон 320 тисяч депортованих. За інформацією істориків, за часів СРСР було депортовано, щонайменше, 800 тисяч людей.
IAR/Т.А.