Ґазпром та російська розвідка, – по суті, це означає одне і те ж, – пішли у наступ на ключових відрізках з точки зору шансів на втілення в життя проекту Nord Stream 2: шведському та польському. Москва використовує різні методи тиску на різні цілі, але мета – єдина: подолати застій у справі нових труб Північного газопроводу. Аналіз останніх подій у Москві, Стокгольмі та Варшаві однозначно показує, що атака на теперішнє керівництво PGNiG – це елемент ширшої операції. Помітний щойно її початок.
Перешкоди на шляху реалізації проекту Nord Stream 2 та спір зі споживачами Центральної та Східної Європи перед міжнародним арбітражем (процес з українським Нафтогазом саме почався) – становлять нині дві основні проблеми Ґазпрому на європейському ринку. Проте, час іде – економічне становище погіршується і треба якнайшвидше зміцнити свою позицію на німецькому ринку, а опісля, користуючись цим ринком як плацдармом, гарантувати собі позицію на європейському ринку. Nord Stream 2 – це бути чи не бути Ґазпрому та Росії в Європі. Росіяни не вагаються вживати кожного доступного методу задля досягнення мети.
П’ятниця, 16 вересня. Уряд Швеції отримує клопотання про дозвіл на будівництво газопроводу Nord Stream 2. Швеція, поки що, не зайняла позиції в цій справі, рішення прийматимуть після аналізу. Понеділок, 19 вересня. Шведська преса повідомляє, що за рік до того, як планувалося, на острові Ґотланд розташовано 150 спецпризначенців. Причина? «Засекречена» інформація про посилену загрозу з боку Росії. Впродовж чергових днів у шведській та фінській пресі з’являється багато інформації про посилену розвідувальну діяльність росіян у Швеції. Найцікавіше те, що «дипломати» навіть не приховують зацікавлення різними об’єктами. Таким чином, росіяни тиснуть на шведський уряд. Механізм – простий. Надійшло клопотання про згоду на Nord Stream 2, а уряд дав зрозуміти, що досі не зайняв у цій справі позиції. Отже, Москва діє так, щоб позиція була позитивною. Звідси посилення напруги та непряме лякання війною – що може дати позитивний результат у випадку лівого уряду.
У Польщі – інша справа. Тут такий метод не спрацює. Отже, одночасно, як на шведському відрізку почалося «усунення» перешкод на шляху до Nord Stream 2, у Польщі працюють іншими способами. Увагу звертає факт, що питання польського товариства EuRoPol Gaz, представлене так, щоб дискредитувати теперішнє керівництво PGNiG – небезпечного та ефективного противника Ґазпрому, – роздули саме тепер, кілька днів після російських починів у Швеції. Хто і чому в польських ЗМІ та серед польських політиків дозволяє використовувати себе як «продовження російських операцій»? Це вже інша історія. Одне – поза сумнівом: кожне послаблення PGNiG корисне для Ґазпрому, який останнім часом зазнавав на польському відтинку лише поразок (серед іншого: плани повністю порвати залежність від російського газу, задіяння Газопорту імені Лєха Качинського, рішення Управління захисту конкуренції та споживачів стосовно Nord Stream 2).
Наступного дня після удару проти PGNiG, 22 вересня, російська розвідка (СВР) отримала нового шефа. Сєрґєй Наришкін – абсолютно лояльний виконавець наказів Владіміра Путіна. З точки зору мафії, яка керує нині Росією, Наришкін – надійніша людина, ніж Міхаїл Фрадков. Треба сподіватися ширшого використання СВР у діях в інтересах Ґазпрому. Тим більше, що Наришкін свого часу був тісно пов’язаний з енергетичним сектором. Треба також сподіватися чергових ударів у людей та проекти в Польщі, які становлять перешкоду для Ґазпрому. Російська розвідка застосує увесь спектр засобів, хоча б використовуючи різні інтереси ЗМІ та політиків, які можуть навіть не усвідомлювати, що їхні місцеві інтриги служитимуть найбільшому ворогу Польщі.
niezalezna.pl,Антоні Рибчинський/А.Р.