Усі польські партії у Сеймі віддали шану жертвами «волинської різанини». У дебатах на тему проекту польські депутати наголосили, що діалог з Україною слід базувати на поєднанні, але спираючи на правду.
У підготованому законопроекті написано, що Сейм, керуючись ухвалою, встановлює 11 липня Державним днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої. Сейм вшановує цим документом «громадян Другої Речі Посполитої, жорстокого вбитих українськими націоналістами».
«Це був особливо болісний досвід, бо винуватцями тих злочинів були українські сусіди, котрі століттями жили поруч з поляками», - сказав один з авторів законопроекту, голова Сеймової комісії зв’язків з поляками за кордоном Міхал Дворчик (партія Право і справедливість). Він додав, що у Польщі, жоден із серйозних істориків не сумнівається у тому, що волинський злочин був геноцидом. Він нагадав, що таке юридичне визначення у своїх дослідженнях прийняв також Інститут національної пам’яті Польщі.
«Підтримка сусідів у боротьба за незалежність не виключає діалогу, що опирається на правді», - сказав Дворчик.
Під час дебатів партія Право і справедливість закликала чітко визначити у законопроекті, що цей злочин був саме геноцидом. «Ці дії абсолютно заслуговують, щоб їх назвати геноцидом», - підкреслила Анна Шмідт-Родзєввич з партії Право і справедливість. Вона наголосила, що правда про волинський злочин як і катинський злочин багато років був «забороненою правдою». Політик також нагадала, що президент Лєх Качинський у промові в Катині 10 квітня 2010 року сказав: «Неможливо будувати міцних взаємин на брехні, брехня ділить народи та людей, приносить ненависть і злість. А тому нам потрібна правда».
Марцін Свєнціцький з опозиційної партії Громадянська платформа відзначив, що законопроект містить дуже багато важливих положень та закликів. Але, за його словами, документ не можна розглядати без певних контекстів. «Цей контекст полягає у тому, що це одностороння ухвала, ми згадуємо у ній українські жертви, але передусім наголошуємо на польських жертвах», - сказав він. При цьому він нагадав, що впродовж останніх років президенти Польщі та України, а також священики обох країн разом віддали шану жертвами та просили про взаємне прощення.
Віце-міністр закордонних справ Ян Дзєдзічак зазначив, що влада у Варшаві розраховує на добрі взаємини з Україною та взаємодію. «Ми разом тисячу років, маємо спільний кордон, маємо багато спільних політичних і геополітичних інтересів, а тому ми очікуємо на дуже добрі сусідські взаємини», - сказав заступник міністра закордонних справ.
«Нашу політику щодо України можна сформулювати в одному реченні: „так” для жовто-блакитної і „ні” для чорно-червоної України», - зазначив Дзєдзічак. «Цей геноцид був дуже масштабним, тому з ним треба розрахуватися, сказати правду, аби могти будувати добрі взаємини. Це інвестиція у майбутнє», - переконанував Дзєдзічак.
Міхал Дворчик на завершення додав, що спільні заклики до прощення, жести поєднання - дуже шляхетні, і поляки повинні прагнути до поєднання. Але, як додав він, якщо ці жести не сповнені змістом, то вони залишаються пустими. «Безумовно, треба оцінювати жест президента Петра Порошенка. Дуже добре, що президент поклав квіти та віддав шану (біля пам’ятника жертв Волинського злочину у Варшаві – ред.)», - наголосив депутат. При цьому він нагадав, що напередодні влада у Києві одній з головних вулиць – Московському проспекту – надали ім’я Степана Бандери.
У прийнятому Сеймом законопроекті зазначається, що жертви злочину, вчиненого українськими націоналістами, не були гідним чином вшановані, а масові вбивства не були названі геноцидом. У проекті наголошується також, що «Сейм Польщі висловлює солідарність з Україною, котра бореться з зовнішньою агресією за збереження територіальної цілісності».
PAP/Т.А.