Єпископи Греко-католицької церкви звернулися до вірних і людей доброї волі із закликом до прощення і молитви за жертвами польсько-українського конфлікту. Ієрархи закликають також, щоб 10 липня, під час вшанування пам’яті жертв волинської трагедії, відправлялися траурні богослужіння «за всіх, хто протягом століть поліг унаслідок польсько-українських конфліктів».
«Майже 30 років люди доброї волі з обох наших народів хочуть достукатися до сердець усіх поляків та українців, щоб відкрити їх до прощення і примирення», – написали отці УГКЦ. «Саме тому в цей Святий рік Божого милосердя прагнемо, щоб, за словами святого Папи Івана Павла ІІ, милосердне “прощення, отримане і дароване, було тим лікувальним бальзамом”, котрий може оздоровити нашу історичну пам’ять та загоїти рани минулого», – підкреслено у зверненні.
Автори звернення нагадали, що на початку червня група українських громадських та політичних діячів культури та духовних звернулася до польського суспільства з листом покаяння та прощення. Ієрархи УГКЦ відзначили, що вони вже багато років, разом з польськими єпископами, підписують спільні декларації на цю тему.
До прощення і примирення у спеціальному зверненні в червні закликали також польські єпископи. Як підкреслили, християнське прощення не є «баналізацією злочину, не означає виправдання вини і забуття, однак, воно дуже важливе як з морального погляду, так і – у випадку взаємин між сусідніми народами – з огляду на дружнє співіснування майбутніх поколінь, які не несуть відповідальності за дії своїх предків».
На початку червня два колишні президенти України, церковні ієрархи, інтелектуалісти закликали встановити спільний день пам’яті про українсько-польські конфлікти задля взаємного прощення. Автори звернулися до політиків обох країн, щоб у зв’язку з роковинами волинських трагічних подій не вживати мови ненависті і ворожнечі, які може затьмарити «християнське прощення і порозуміння».
Відповідаючи на цей заклик, парламентарії керівної в Польщі партії Право і справедливість написали, що вони поважають українську державність, проте не можуть погодитися з політикою, яка стосується історичної пам’яті України. В листі, під яким підписалося понад двісті парламентаріїв цієї політичної сили, мовиться, що в Польщі є проблемою ставлення української сторони «до винуватців геноциду, вчиненого проти поляків у роки Другої світової війни».
У середу голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович висловив думку, що лист польських парламентаріїв – це «односторонні звинувачення», які свідчать про небажання зрозуміти ситуацію України. Коментуючи обмін листами і закликами, голова польського Інституту національної пам’яті Лукаш Камінський наголосив, що минуле – це тепер єдина вагома перешкода у польсько-українських взаєминах, які, як здається, є найкращими в історії.
Визначення «волинська трагедія» або «волинська різанина» охоплює масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства; сюди часто зараховують також вбивтсва на етнічному ґрунті на територіях Львівщини, Тернопільщини і Станіславщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За підрахунками польських дослідників, внаслідок цих подій загинуло понад 100 тисяч поляків. У так званих «акціях відплати» Армії крайової загинули близько 15 тисяч українців. 2009 року польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду». У резолюції, прийнятій 12 липня 2013 року, польський Сейм вжив окреслення «етнічна чистка, що мала ознаки геноциду».
PAP/Н.Б