Резолюція Сенату у справі 70-тих роковин Волинської трагедії не погіршить польсько-українських відносин – таке переконання висловив маршал вищої палати польського парламенту Боґдан Борусевич. У схваленому 20-го червня документі Сенат назвав вбивства на Волині, жертвами яких стало приблизно 100 тисяч поляків, «етнічною чисткою, що має ознаки геноциду». Маршал Боґдан Борусевич не побоюється, що резолюція викличе «політичну бурю між Варшавою та Києвом».
– Ця резолюція пов’язана з конкретною датою. Я не думаю, що вона впливатиме на польсько-українські взаємини, а напевно – на відношення польської держави до української держави. Адже тоді української держави не було, – сказав Боґдан Борусевич.
Польський Сенат ухвалив новий текст резолюції, котрий у формі поправки зголосив сенатор Лукаш Абґарович (Łukasz Abgarowicz) з правлячої Громадянської платформи. У тексті написано, що «організований і масовий характер цих злочинів, та жорстокість цих акцій надають їм характер етнічної чистки, що має ознаки геноциду».
Резолюція одночасно нагадує, що «Польща та Україна зробили дуже багато задля подолання важкого минулого». У цьому контексті Сенат назвав Єжи Ґєдройця та президента Лєха Качинського як людей найбільш активних у цьому процесі. Вища палата парламенту віддала шану вбитим, а також віддала честь «усім українцям, котрі не піддалися атмосфері терору і, ризикуючи власним життям, допомагати своїм сусідам».
У документі теж сказано, що «поляки прагнуть примирення і дружби з українцями», але «справжнє примирення можна будувати тільки на правді і взаємному засудженню злочину».
Резолюція стверджує, що «в історії польсько-українських взаємовідносин у XX сторіччі були події, якими Польща не може пишатися: несправедлива національна політика ІІ Речі Посполитої, акції польської відплати у 1943-45 роках. Але це не означає, що можна забувати, прирівнювати чи применшувати трагедію тих, хто став жертвою волинського злочину».
Нагадаємо, що Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства, а також Львівщини, Тернопільщини і Станіславщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За підрахунками польських дослідників, під час цієї трагедії загинуло близько 100 тисяч поляків, до 15 тисяч українців, а також представники інших національностей. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду».
Н.Б./IAR