Імміграція українців до Польщі нині має здебільшого економічну і трудову особливість. Переважно її схвалює польське суспільство та підтримує польська держава. Цей процес вже декілька років є частиною міграційної політики Варшави. Про можливості та виклики імміграції з України над Віслу обговорювали учасники нещодавньої дискусії «Нові громадяни чи чужинці? Українські мігранти у Польщі» у варшавському фонді ім. Стефана Баторія.
За словами юриста та співробітника Бюро речника громадянських прав Польщі Марціна Сосняка відомо, що у новій міграційній стратегії польської влади переважатиме її економічний аспект. Ця нова концепція передбачає продовження відкритості та схвалення економічної і трудової імміграції з таких держав як Україна, яка у політиці польської держави є культурно близькою їй країною.
Проте, як зауважує Марцін Сосняк, одним із вже постійних складних питань, яким займається також Бюро речника громадянських прав у Польщі, є надання міжнародного захисту або статусу біженця громадянам України над Віслою, що пов’язано із війною на сході.
«Число звернень громадян України у порівнянні із наданим їм статусом біженця або будь-якої форми міжнародного захисту над Віслою є повністю несумірними. У 2016 році зареєстровано понад 1200 таких заяв від громадян України, а у 2015 – понад 2000. Упродовж цього періоду було тільки кільканадцять випадків надання українцям статусу біженця або іншої форми захисту над Віслою. Крім того, у цьому контексті неодноразово лунали політичні заяви, що польська держава полегшує українцям приїзд до Польщі і це має замінити процедуру обов’язкового прийняття іммігрантів з Європейського Союзу. Головною проблемою у наданні громадянам України статусу біженця у Польщі є застереження, що польська держава може відмовити у наданні міжнародного захисту в ситуації, коли іноземець має можливість отримати захист у будь-якій іншій частині своєї держави, де немає конфлікту. Україна є класичним прикладом такої ситуації, що пояснює велику кількість відмов», - каже Сосняк.
Ще однією проблемою, якою останнім часом досить активно займалося Бюро речника громадянських прав, що стосується української імміграції над Віслу, є систематичне збільшення числа злочинів на національному ґрунті.
«У зв’язку з міграційною кризою в Європі упродовж останніх двох років зросла злочинність на ґрунті ненависті. І, на жаль, українці присутні у цій ганебній статистиці. Число кримінальних проваджень у справах, в яких акт ненависті був спрямований проти осіб іншої національності, зокрема українців, у порівнянні з минулим роком зросло втричі. Це свіжа статистика Національної прокуратури. І це та темна сторона української міграції у Польщу», - констатує експерт.
Своєю чергою, економіст та голова Інституту структурних досліджень Пйотр Лєвандовський звертає увагу, що раніше трудова імміграція над Віслу була доволі рідкісним явищем. За його словами, ще 10 років тому в Європейському Союзі відсоток іноземців на ринку праці у Польщі був одним із найнижчих в усій Спільноті, а відсоток працевлаштованих із вищою освітою й поготів був дуже низьким у порівнянні з усім ЄС.
За словами Лєвандовського, є три основні характерні для імміграції до Польщі ознаки, що відрізняють цей процес від еміграції до інших європейських країн на Заході та від еміграції поляків на Захід.
«По-перше, еміграція до Польщі є здебільшого тимчасовою, від кільканадцяти місяців і до декількох років з перервами. Також найчастіше йдеться не про приїзд цілих родин, імміграцію цілих домашніх господарств і початок нового життя, як це, наприклад, роблять поляки у Великобританії. Це одночасно причина і результат того, як польська держава регулює одержання права на працю над Віслою. Економічний наслідок тимчасової трудової імміграції до Польщі обмежує утворення так званого ендогенічного попиту, або етнічної економіки. Тобто коли іммігранти відкривають фірми, які надають послуги або продукують товари для самих мігрантів. Це добре видно у Великобританії, де поляки заробляють, наприклад, встановленням супутникових антен Polsat іншим полякам. Там є вже приблизно 100 тис. таких абонентів. У Польщі не спостерігаємо такого динамічного бізнесу іммігрантів для інших мігрантів», - каже економіст.
Зацікавлення уряду економічною імміграцією до Польщі Пйотр Лєвандовський пояснює невтішною демографічною ситуацією в країні. Він каже, що невдовзі поляки стануть найшвидше старіючим суспільством Європи. Зменшуватиметься теж кількість населення, тобто поляків ставатиме все менше. До 2050 року нинішніх 18 млн осіб у працездатному віці стане на 5 млн менше.
«Цей процес є результатом соціально-економічної політики Польщі. Країна має резерви робочої сили, які не використовує. Це старші особи, ситуація яких на ринку праці в останні роки дуже поліпшилася. Але зниження пенсійного віку зупинило цей процес. Є також жінки, працевлаштованість яких у віці 25-45 років є нижчою, ніж у більшості країнах Західної Європи. Еволюція пропозиції робочої сили в Польщі з політикою підвищення пенсійного віку, розпочатою у 2011 році та підвищенням професійної діяльності жінок, у найближчі 5 років зберігатиметься на одному рівні, але потім вона буде зменшуватися. Зі стратегією зниження пенсійного віку число осіб на ринку праці знижується де-факто вже нині. Це призводить до невідповідностей працівників займаній посаді. У деяких секторах та ділянках фірми шукають робочі руки, інші мають надмір працівників, бо немає механізму вирівнювання цих траєкторій. Українська імміграція до Польщі може змінити цей процес. Вона показує, що надмір попиту праці над пропозицією робочої сили у Польщі у найближчі роки збільшуватиметься, у першу чергу, по відношенню до робітників розумової праці, кваліфікованих і некваліфікованих. І тут є невідповідність. Бо потреба у фізичних працівниках буде все меншою. Головне питання – чи зможе українська імміграція зменшити ці розбіжності, враховуючи те, що нині цей процес стосується, в основному, сектору простої фізичної праці», - запитує експерт.
Отже, на погляд Пйотра Лєвандовського, це важливий виклик на майбутнє і без продуманої міграційної політики польської держави у цій справі, впоратися із цими розбіжностями не вдасться. Крім того, згідно із порівняльними дослідженнями Світового банку ринку праці у Польщі і Україні, між громадянами наших держав у віці 15-39 років, тобто найбільш потенційного віку для еміграції, є помітна різниця у компетенціях. Доки трудові мігранти не зможуть просуватися по професійній драбині у Польщі, мотивації зменшити цю прірву не буде, - стверджують експерти.
«Польща має невикористані засоби робочої сили. Ситуація, у якій країна може мати найнижчий пенсійний вік, низьку професійну активність жінок, а всю чорну роботу будуть виконувати українці, є примарною і неможливою для збереження, це панське мислення про економіку та ринок праці. Крім того, масове працевлаштування низькооплачуваних іммігрантів на простих фізичних працях – це ризик для України, бо процес міграції не створює жодної мотивації, аби підвищити свої компетенції, а також ризик для Польщі, оскільки країна багато років розвивалася завдяки формулі досить низької оплати праці, вона не є країною, де дуже розвинуті новітні технології і є найкраще технічне обладнання для працівника, тут теж немає дуже високої продуктивності праці», - підсумовує Пйотр Лєвандовський.
Масова дешева робоча сила може призвести до консервації структури економіки Польщі, збереження неефективних підприємств, які функціонують, в основному, завдяки дешевій робочій силі.
Підготував Тарас Андрухович