За результатами дослідження фірми «Work Service», що займається введенням на польський ринок інноваційних способів керування людськими ресурсами, «можливість побачити світ» як мотив, аби вирушити на заробітки до інших країн, назвали 44 відсотки поляків. З дослідження виникає, що така мотивація є третьою за важливістю для польських працівників після надій на підвищення заробітної платні та поліпшення життєвих стандартів. При тому, варто зазначити, що ще рік тому мало хто заявляв про готовність до еміграції з таких причин: минулого року про це говорило лише 23 відсотки, а цьогоріч, повторюю, 44.
Чому саме так сталося, нам пояснить Анджей Кубісяк з фірми «Work Service», що опублікувала такі дані. Отже, ми розмовлятимемо про еміграцію, а, власне, про подорожування. Адже згідно з результатами вашого дослідження, третьою з низки причин, через котрі поляки приймають рішення про еміграцію, є бажання відвідати різні закутки світу. Це нова мотивація, що з’явилася в списку причин, через які ми виїздимо з Польщі.
– Саме так. Це цілковито нова тенденція, яку ми бачимо на ринку праці. До цього часу головним мотивом, через який поляки відважувалися на виїзд у пошуках праці за кордон, був вищий заробіток, поліпшення життєвих стандартів і, можливо, також соціальні фактори. Натомість сьогодні ми бачимо, що різко зросла кількість людей, шо емігрують з огляду на можливість подорожувати й відвідувати різні частини світу. Отже, це абсолютно інша мотивація, ніж та, що просто має гарантувати нам поліпшення побутових умов.
Скільки відсотків опитуваних заявляє про таку причину виїзду за кордон?
– Результати наших досліджень свідчать, що 44 відсотки респондентів заявляє, що питання, пов’язані з подорожуванням, відкриванням нових місць на світі є для них головними мотивами, аби виїхати з Польщі та розпочати свою працю деінде. Для порівняння можна сказати, що 78 відсотків також називає серед своїх мотивів питання, пов’язані з вищим заробітком, а понад 50 відсотків – про поліпшення життєвих стандартів. Натомість, ті результати опитування, що пов’язані, хоч би, з суспільними аспектами життя, опинилися нижче 40-відсоткового порога. Це свідчить про те, що мотивації до виїзду дещо відрізняються від того, що ми думаємо про них, спираючись на стереотипи. Ми це пояснюємо зміною поколінь на ринку праці. Сьогодні молодь, яка на нього входить, не боїться здобувати західні ринки (якщо йдеться про професійні питання). А, з іншого боку, молоде покоління великою мірою розуміє працю як спосіб реалізації власних амбіцій, цілей або захоплень. Тому праця для них вже не є виключно сповненням власної ідентичності. Тому вони й сприймають її як знаряддя, що дозволить подорожувати по світі, розвиватися й здобувати новий досвід.
Змінюється наша внутрішня мотивація. Але також, мабуть, такою, як раніше, не є загальна ситуація у світі. Оскільки тепер ми можемо собі дозволити поєднувати цікаву працю з життям у тому місці, де ми добре себе почуваємо, яке можемо пізнавати і яке нас задовольняє.
– І це також дуже цікава тенденція. Адже сьогодні багато хто поєднує питання про нові технології з тим, що ми маємо справу з автоматизацією чи роботизацією, яка обмежує ринок праці. Однак, завдяки новим технологіям у наш час з’являються нові можливості, нові рішення. Тому ми маємо справу з явищем, яке англійською називається digital nomads, тобто з цифровими кочовиками – такими людьми, котрі можуть виконувати працю у будь-якому місці світу. Для цього їм потрібне лише інтернет-з’єднання і доступ до електроенергії. Тоді вони можуть працювати навіть якщо перебувають на іншому континенті, аніж їхній працедавець. Найчастіше, у цьому випадку йдеться про працю, що пов’язана із сектором послуг. Таке виконання обов’язків можливе, хоч би, для архітекторів, програмістів, комп’ютерних графіків, вчителів, перекладачів, або ж для тих, хто займається новими медіа, зокрема соціальними мережами (якщо це справді фахівці). Такі професії можуть виконуватись з будь-якої точки світу. Найважливішим є результат, а не те, де його було досягнуто. Таким чином, бізнес-партнерів можна мати в цілковито інших країнах та географічних широтах.
Чи щось ще змінилося в мотивах, через які ми, аби почуватися добре, хочемо працювати саме за кордоном?
– Ми бачимо тут досить багато стійких тенденцій. Власне з цієї причини мотивація, пов’язана з подорожуванням, нас дуже здивувала. Це така нова ластівка, що з’явилася у наших дослідженнях. Дотепер ми бачили стійку тенденцію, відповідно до котрої поляки прагнули виїхати за кордон з огляду на заробітки або життєві стандарти. Цікаво, що, як я вже сказав, соціальні аспекти зовсім не домінують, якщо йдеться про вибір країни чи, навіть, про остаточне рішення про від’їзд. Особливо, якщо ми подивимося на це з історичної перспективи, а саме на те, які країни вибирали поляки, емігруючи після 2004 року. Передусім це були Велика Британія, Ірландія та Голландія, тобто значно ліберальніші ніж Польща країни. Де також набагато ширше застосовуються так звані еластичні форми працевлаштування, а трудові договори використовуються набагато рідше. Ті ринки набагато конкурентніші, але, попри все це, поляки обирали їх охочіше. Це могло б свідчити про те, що не соціальні аспекти були тут вирішальними, але бажання підвищення прибутків і життєвих стандартів. Адже там заробітна платня щонайменше в 3-4 рази вища, ніж у Польщі. Витрати, звісно, теж вищі, однак, все одно навіть праця на найнижчих посадах там дає можливість ліпше й спокійніше жити.
Дійсно, навіть важко було б припустити, що для молодих поляків, які лише розпочинають свій професійний шлях, настільки важливою може бути потреба подорожувати.
– У цьому, власне, проявляється зміна поколінь. Адже сьогодні існує багато досліджень про те, як на ринку праці діють так звані мілленіали, котрі роблять значно сильніший наголос на збалансованому способі функціонування, дуже міцно відокремлюючи працю від приватного життя. Й ми бачимо, що приватне життя дедалі сильніше стимулює їх до прийняття багатьох рішень. Якщо вони вирішують покинути свою країну, аби побачити світ, то їхня праця дає їм лише можливості заробітку, аби вони були спроможними відкривати нові місця. Вони не мають у своїй праці реалізуватися. Це такий дуже прагматичний підхід до працевлаштування. Хоча теж слід сказати собі чесно: ринок праці у наші дні змінився настільки, що не лише такі професії, які ми стереотипно асоціюємо з подорожуванням (як, наприклад, екскурсоводи, резиденти чи фахівці з транспорту) дають нам таку можливість. Але й ті, що пов’язані з новими технологіями або зі здобуттям фаху у відповідному секторі надавання послуг, як теж і згода на фрілансерську стежку з можливістю виконання праці одночасно для кількох замовників. Це нові тенденції, що також починають даватися на польському ринку праці взнаки.
Нові можливості та обставини на ринку праці напевно є тут визначальними. Але, може, до такої ситуації причинилося теж те, що в останні роки багато хто з нас мав можливість подорожувати по світі. Отже, вже побачив якісь його частини та знає, що може теж бачити ще – варто лише вирушити в дорогу. Весь світ став для нас ближчим.
– Напевно, фактори, що пов’язані з доступністю подорожей по світі дуже вплинули на ці рішення. Але також і тенденції, про які ми говоримо, приходять до нас із закордону. Бо у наші дні молодь, що намагається працевлаштуватися на міжнародному ринку як фрілансери, переймає підходи, що прийшли до Польщі із Західної Європи та Сполучених Штатів Америки. Там це дуже популярна річ. Там створюються спеціальні портали, на котрих замовники заміщають власні оголошення, проводять конкурси у пошуку виконавців. Отже, видно, що наша молодь намагається функціонувати подібним чином. А за цієї нагоди відвідувати нові місця.
RP/А.М.