Цього року Колегія св.Станіслава Костки у Варшаві відзначає ювілей 25-ти років свого існування. У, так званому, «ліцеї Полонії» навчається молодь з колишніх республік СРСР, предки якої були виселені з польських теренів внаслідок примусових депортацій на Схід. Сьогодні, завдяки стипендіям, у школі навчається понад сто молодих людей.
Колегія св.Станіслава Костки у Варшаві єдина у Польщі, яка, в таких масштабах, приймає на навчання молодих людей польського походження зі Сходу, – каже Ева Петрикєвич.
- Сьогодні це неєдина така школа в Польщі, але єдина, яка приймає учінв у такому масштабі (...) До нас на навчання приїжджають учні віком 14-15 років, інколи старші. Школа як непублічний ліцей цього року відзначатиме 25-тиліття, але молодь зі Сходу ми приймаємо від 2003 року. З року в рік до нас зголошувалося дедалі більше учнів. Цього року у випускному класі є 114 учнів.
Молоді люди приїхали на навчання з кількох країн, що лежать на Схід від Польщі.
- Це молоді люди зі Сходу, які приїхали з 8-ми країн. Найбільша група учнів походить з України, з Білорусі, також з Росії, Казахстану, Узбекистану, Молдавії, Грузії та Вірменії.
Оскільки кандидатів до варшавського «ліцею Полонії» є значно більше ніж місць, дирекція проводить відбір кандидатів, – пояснює директорка ліцею, Ева Петрикєвич.
- На початку процесу відбору ми висилаємо пакет інформацій про ліцей до польських консульських установ, що діють в цих країнах, також до польських шкіл, польських організацій та парафій. У цих документах є також інформація про умови, на яких можна поступити до ліцею. Дедалі частіше молоді люди самі шукають інформацію і знаходять нашу школу в інтернеті. Важливими для нас є рекомендації від польських установ на тему кандидатів (…) Ми беремо до уваги також оцінки кандидатів і їхню заангажованість у діяльність в польській громаді. Багато наших учнів має успіхи у різних конкурсах, вони дуже талановиті.
Якуб Плажинський звернув увагу на факт, що учні Колегії св.Станіслава Костки здобувають дуже високі результати в навчанні.
- Попри те, що рівень навчання у цій школі, це добрий «варшавський рівень», результати навчання цих учнів мене особисто здивували. Я не міг повірити, що вони здобувають такі високі результати в навчанні (…)
«Полонійний ліцей» у Варшаві це особливий спосіб інтеграції у Польщі осіб польського походження зі Сходу, – зазначив Якуб Плажинський.
- Польща, ми як народ, повинні подумати яким способом ми маємо піклуватися про поляків, що живуть за кордоном, які розсіяні по всьому світі. Такі школи, як «полонійний ліцей» - це найкращий спосіб, щоб притягати до Польщі дуже активні молоді особи, давати їм шанс познайомитися зі своєю батькіщиною, дозволити їм плавно увійти в громадське життя і показати Польщу (...)
На думку Якуба Плажинського, доступ до польської освіти не може становити альтернативи для програми репатріації поляків, які були депортовані на Схід та їхніх нащадків.
– На мій погляд, це не є альтернатива для репатріації. Репатріація це є наше моральне зобов’язання щодо депортованих поляків, осіб, які мають трагічну історію, яких переслідували лише за те, що вони - поляки. Ми маємо перед ними моральний борг, ми повинні їм уможливити повернення на батьківщину. А навчання молодих людей це прагматична справа. Це інвестиція, якою ми повинні займатися. Ми повинні дати шанс тим молодим людям, які вирізняються у своєму середовищі, і які мають бажання приїхати до Польщі, пізнати її і самостійно прийняти рішення (залишитися тут чи ні – ред.).
Процес репатріації міг бути уже завершений, але останніми роками Польща оминула увагою поляків зі Сходу, – підкреслює Якуб Плажинський.
- На мій погляд репатріація це наш гріх занедбання. Ми вже давно повинні були її завершити. Група осіб, яка могла б приїхати до Польщі в рамках репатріації не є надто велика – це декілька тисяч осіб. Тому дивно, що польська держава ще не змогла довершити цей процес.
Тезу, що приїзд молодих поляків зі Сходу можна назвати «інвестицією» підтверджує директорка Колегії св.Станіслава Костки у Варшаві, Ева Петрикєвич.
- Насправді, у Польщі прагне залишитися сто відсотків випускників ліцею, за винятком сімейних ситуацій або таких, що пов’язані зі станом здоров’я учнів. Але назагал випускники нашого ліцею пов’язують своє майбутнє з Польщею. Наприклад, наші цьогорічні випускники, особливо ті з Казахстану чи Узбекистану, не поїхали додому, бо це задалеко, і вони тут чекають на результати екзаменів на атестат зрілості оскільки будуть подавати документи у виші. Тепер вони шукають працю, деякі, зокрема ті, хто мають Карту поляка – їм легше, вже мають роботу. У цьому плані, вони дуже оперативні.
Окремі особи, які здобули освіту у варшавському ліцеї ім.Станіслава Костки, неначе самостійно реалізують процес репатріації : після навчання влаштовуються на роботу в Польщі і запрошують сюди свої сім’ї , - каже Ева Петрикєвич.
– Маємо декілька, власне, кільканадцять родин, які приїхали до Польщі з допомогою учнів нашого ліцею, яким і ми трохи допомогли. Наші цьогорічні випускники також клопочуться про те, щоби запросити до Польщі своїх матерів чи дідусів. Я хочу наголосити на ще одному питанні - по-моєму, дуже велике значення має факт, що до нас на навчання приїжджають молоді люди, адже вони змушені навчитися нашого культурного коду. Вони приїжджають до нас з символічним уявленням про Польщу і часто з невисоким рівнем знання польської мови, але вони підкреслюють, що те, чого вони у нас навчилися є для них близьке і важливе.
Про діяльність Колегії св.Станіслава Костки у Варшаві та його значення для процесу репатріаціїв ефірі ПР говорили директорка ліцею Ева Петрикєвич та правник Якуб Плажинський, член Ради Меценатів колегії.
PR24/Л.З.