Демографічні прогнози для Польщі однозначні – польське суспільство старіє, прибуває пенсіонерів і зменшується кількість людей репродуктивного віку.
Як каже речник Головного статистичного управління Польщі Артур Старора, приводів для оптимізму немає:
– Ситуація винятково негативна. Процес старіння вже якийсь час триває – про це свідчить те, що у польському суспільстві збільшується кількість осіб післярепродуктивного віку, тобто пенсіонерів, і драматично зменшується група осіб репродуктивного віку, а також таких, котрі ще не увійшли в період репродукції.
Медіана віку населення (вона визначає межу віку, який половина цього населення вже досягла, а друга ще ні) торік складала 40 років. У 2050 році ця медіана підніметься до рівня 51 року. Це означає, що у 2050 році кількість людей репродуктивного віку зменшиться на 5 мільйонів:
– У 2015 році кількість населення Польщі репродуктивного віку складала 24 мільйони 410 тисяч осіб. Натомість у 2050 році таких людей буде дещо понад 15 мільйонів.
Головне статистичне управління прогнозує, що впродовж найближчих 34 років у Польщі літніх людей буде на 2 мільйони більше, ніж тепер. Зменшиться загальна кількість населення Польщі – в середньому на 4,5 мільйона. Поляків буде майже 34 мільйони.
Кожна шоста сім’я у Польщі – багатодітна. 74% багатодітних сімей – це такі, в яких є троє дітей, 68% великих сімей мешкає у селах. Це – деякі результати першого у Польщі дослідження багатодітних сімей. Звіт з дослідження «Сприйняття багатодітності у Польщі» першого червня, у День дитини, опублікував Союз багатодітних сімей.
У студії Польського радіо – Тереса Капеля з цієї організації. Багатодітні сім’ї, нагадаємо, це сім’ї, в яких троє або більше дітей. Союз багатодітних сімей існує вже десять років, але таке дослідження проводилося вперше. Яким є сприйняття багатодітності у Польщі?
– Досить для мене незвичне – у Польщі багатодітність, на жаль, асоціюється з бідністю. Такий стереотип створюється дослідженнями домашніх господарств. Цей образ дуже далекий від правди – ми належимо до групи людей, які заробляють найбільше. Натомість відсутність системногго вирішення спричинило те, що коли цей дохід ділився на більшу кількість осіб у сім’ї, то власне виникало таке враження. Наша організація замовила в центрі дослідження громадської думки IPSOS ґрунтовне опитування та дослідження багатодітних сімей, і результати – дуже цікаві. Наприклад те, що у переважній більшості багатодітних сімей працюють і батько, і мати. Або те, що багатодітні сім’ї активніші у громадському житті – 90% сімей з нашого союзу бере участь у вибрах, а загальний відсоток польських багатодітних сімей, які голосують, це 60%.
Справді, дані цікаві. Якщо проаналізувати участь поляків у виборах, що відбулися останні кілька років, то вийде трішки понад 50% – стільки людей голосує у місцевих виборах, стільки бере участь у президентських чи парламентських виборах. Тож чому багатодітні в цьому плані більш активні, ніж, скажімо так, пересічні поляки?
– Тому, що вони розуміють, що від них щось залежить. Справді, останні десять років – це ефективна праця нашого союзу. Ми організуємо конференції, висуваємо свої постулати, що стосуються багатодітних сімей у Польщі. Ми справді хочемо показати, що багатодітні сім’ї – це надія та багатство польського народу. Адже Польща стоїть перед великою проблемою – демографічною кризою. І, здавалося б, саме багатодітні сім’ї можуть стати відповіддю на цей виклик.
Тобто, іншими словами, багатодітні сім’ї відчувають відповідальність за державу. Але це не є головний критерій створення таких сімей, правда?
– Так, це не є критерій створення великої сім’ї – тобто відповідальність за державу. Але держава повинна добачати цю взаємозалежність. Якщо ж говорити про мотивацію, то вона теж була предметом дослідження. Дуже часто люди, котрі належать до Союзу багатодітних сімей, сприймали багатодітність як свою життєву місію. В інших сім’ях ці рішення дозрівали поступово, з часом. Інші просто сприймали долю і появу чергових дітей. Це дослідження підтверджує, що багатодітні сім’ї у своїй більшості – католицькі, тому часто буває так, що люди не планують на самому початку, що матимуть стільки-то дітей, вони відкриті на долю... і радість, яку дає багатодітність. Дослідження показало, що в багатодітних сім’ях діти асоціююються саме з радістю.
А як асоціюється багатодітність у пересічних поляків?
– Насправді, ми, тобто польське суспільство, не помічаємо багатодітних сімей. Дослідження показує, що вони зовсім не існують у загальній суспільній свідомості. Наприклад, з’являються запитання – а що це взагалі є, ця багатодітність? І від якої кількості дітей сім’я вважається багатодітною? Але це – певна специфіка сприймання світу. Я, наприклад, маю таке відчуття, що є тільки багатодітні сім’ї – бо саме такі маю в своєму оточенні, і сама маю п’ятеро вже дорослих дітей. Отже, йдеться про специфіку суспільного сприйняття та специфіку системних вирішень. Донедавна усі державні пропозиції стосувалися передусім сімей з двома дітьми. Програма «Родина 500+» – це перша пропозиція, яка вийшла поза цю схему і зауважила фінансові кошти виховання дитини. Тому я б говорила навіть про якусь герметичність суспільних груп – ми, багатодітні, з одного боку, та інші – з другого.
Ви кажете про незнання серед поляків теми багатодітності, але теж згадуєте про негативний образ сімей з багатьма дітьми – наприклад, що вони асоціюються з бідністю. Чим зумовлений цей стереотипний образ?
– Гадаю, що почасти – даними. Оскільки єдина інформація на тему багатодітних сімей походила з осередків соціальної допомоги. А такі осередки допомагають сім’ям, які не до кінця можуть впоратися із викликами. І, думаю, що передусім на таких інформаціях люди будували образ багатодітності. Я дуже добре пам’ятаю першу розмову з бургомістром ґміни Ґродзіск (в межах Варшави). Ця ґміна сьогодні є взірцем співпраці з багатодітними сім’ями... але перша реакція бургомістра на гасло «багатодітна сім’я» була: «а, це ті з-під пивної лавки...». Але нам все-таки вдалося його намовити, щоб у себе в ґміні ввести «карту великої сім’ї». Це не тільки позитивно впливає на імідж самої ґміни, а й фінансово їй оплачується: адже якщо сім’я отримає 50% знижки на кінотеатр, то відповідно, в кіно піде більше осіб, які відвідають ресторани, що знаходяться неподалік кінотеатру тощо.
До речі, у контексті програми «Родина 500+» часто з’являються згадані Вами образи «пивної лавки». Мовляв, гроші від держави стимулюватимуть народжування дітей не в сім’ях середнього класу, а в патологічних, де завжди бракує грошей і дитина буде одним зі способів отримання цих коштів...
– Я зовсім не розумію цього остраху чи дилем, пов’язаних із грошовою допомогою з боку держави. Адже це дає свободу, і більшість країн пропонуює таку фінансову підтримку сім’ям, які мають дітей. І там сім’ї ці гроші призначають на свої потреби – без усього цього тиску, і перевіряння – а як вони ті гроші використовують, а що купують? А чи, бува, не купують за них алкоголь? Як ми взагалі про себе думаємо як про суспільство?!
Запрошуємо послухати звуковий файл розмови з Тересою Капелею з польського Союзу багатодітних сімей.
PR24/Яна Стемпнєвич