Імміграційна криза в ЄС та теракти в Парижі, а тепер й у Брюсселі змінюють спосіб, у який Європа дивиться на ісламський світ. Незважаючи на те, що Польща як наразі має прийняти лише 7 тисяч біженців з Близького Сходу, а терористичні замахи, за словами влади, полякам не загрожують, у польському суспільстві зростає антипатія до мусульман.
80% поляків особисто не знає жодного мусульманина, однак 73% мають до них негативне ставлення, – це дані опитування, проведеного на замовлення факультету психології Варшавського університету у серпні минулого року. Соціологи оцінюють, що після терактів у Парижі 13 листопада рівень нелюбові до мусульман міг тільки зрости, подібним чином, мабуть, на громадську думку вплинуть також вівторкові замахи у Брюсселі. Рік тому, у березні 2015-го, 34% поляків, опитаних CBOS, погодилися з твердженням, що європейській та ісламській цивілізації не розійтися миром, 43% принаймні тоді ще бачили шанс на діалог.
Як ситуація зі ставленням до мусульман у Польщі виглядає тепер, за день до брюссельських терактів я запитала історика та політолога Адама Бальцера, який є викладачем програми Східноєвропейських студій Варшавського університету:
– Думаю, у польському суспільстві образ мусульман є негативним. Як показують дослідження громадської думки, більшість мешканців Польщі має з мусульманами однозначні асоціації: терористи, злочинці, ґвалтівники. Звісно, можна сказати, що за цими страхами стоять факти участі мусульман у терористичних замахах в інших країнах, натомість інтенсивність цих страхів, той спосіб, у який їх тиражують деякі політики, є абсолютно непропорційним до чисельності мусульманської громади у Польщі. А якщо придивитися до того, що діється в Інтернеті, якою мовою ненависті послуговуються його користувачі, то можна ствердити, що ми маємо справу з ірраціональною істерією.
Поляки мали контакти зі світом ісламу ще з часів Середньовіччя. Зрештою, боротьба з турками та перемога Яна Собєського під Віднем є частиною польської національної традиції. З іншого боку, шляхта захоплювалася Портою, багатством ісламського Сходу; до складу польського війська входили татарські загони. Тепер у Польщі взагалі згадують, що історія контактів з мусульманами не завжди була історією конфліктів, а й історією співпраці та культурного обміну?
– У колективній пам’яті поляків пропорції, пов’язані з контактами з ісламом, сильно порушені. Якщо поглянути на історію першої Речі Посполитої, то виявиться, що набагато більше воєн, більш кривавих конфліктів, точилося між Польщею та Росією або між Польщею та Швецією, ніж між Польщею та Туреччиною. Поляки добре пам’ятають битву під Віднем, але забули про битву під Оршею, де поряд з ними, українцями та білорусами билися татари. Кримське ханство починаючи з 14 століття виступало союзником Польщі в усіх війнах, які поляки вели з Москвою. Татари віками живуть на терені північно-східної Польщі, вони мають свої мечеті та є лояльними громадянами. Але польське суспільство воліє підкреслювати патологічні ситуації та прикрий досвід контактів з мусульманами.
Якщо подивитися на дані соцопитувань, найбільшу антипатію до мусульман декларують молоді люди у віці від 18 до 24 років, з чим це пов’язане? Адже, здавалося б, «покоління Еразмуса» мало краще почуватися у сучасному глобалізованому світі.
– Це пов’язане з певними структурними змінами, які відбулися у польському суспільстві. У Польщі загалом зараз існує тренд – зростання націоналізму та ксенофобії. Звісно, найбільш неохоче поляки ставляться до мусульман, але варто придивитися – поляки так само не хочуть бачити у себе людей з іншим кольором шкіри, навіть християн, більшість молоді не хоче приймати у Польщі українських біженців, якщо б такі були. Пам’ятаймо, що під час останніх парламентських виборів перемогу серед польської молоді святкували популістські та націоналістичні політичні сили, які декларують брак толерантності до приїжджих. У польському Інтернеті триває фестиваль ненависті до мусульман, і молодь, на жаль, є дуже податливою на легкі пояснення складних явищ. Не можна не зауважити, що у процес розкручування негативних емоцій щодо мусульман у Польщі, як і в решті країн ЄС, залучені так звані російські тролі.
Існує думка, що не можна вимагати від поляків того ж рівня толерантності, який демонструють британці чи німці, бо Польща є мононаціональною країною, не призвичаєною до іммігрантів.
– Я не сприймаю такі пояснення. І взагалі не поділяю таких поглядів, що Захід є чудовим, а Схід відсталим. Де сьогодні високу підтримку мають праві радикали та націоналісти? У Франції, де однією з фаворитів президентських перегонів може стати Марін Ле Пен. Натомість на схід від нас, в Україні, популярними політиками, виконавцями, громадськими діячами є представники кримських татар, тобто мусульман. Так що не можна просто погодитися, що ми не багата країна Західної Європи, тому й вороже ставимося до приїжджих з мусульманських країн. У Німеччині, хоч відбулися вже неприємні інциденти за участю біженців, більшість громадян все одно погоджується з тезою: якщо людина приїхала до нас, отримала притулок, і живе згідно з правом, то ми маємо її прийняти, незалежно від її віросповідання. На жаль, більшості поляків така логіка не є близькою.
Мусульманський світ це не тільки Сирія чи Ємен, це також багаті країни Перської затоки, це Індонезія, це Марокко. Чи польські політики бачать потенціал у співпраці з цими державами?
– Думаю, ця свідомість поволі зростає, але досі є недостатньою. Поза Євросоюзом та Росією, Туреччина є найважливішим експортним ринком польських товарів. Скажу більше – до Туреччини ми експортуємо більше продуктів та послуг, ніж до усього Китаю з Гонконгом, хоча саме експансія до Піднебесної роками є пріоритетом польського мінекономіки. Серед торговельних партнерів Польщі високе місце займають Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати, із появою газопорту у місті Свіноуйсьцє зросло значення Катару, який є найбільшим у світі постачальником зрідженого газу. Іран відкриває свій ринок, цим шансом шкода не скористатися. Але це буде важко зробити, якщо польські політики дозволятимуть собі образливі висловлювання про іслам. У Польщі сьогодні навчається більше турків, ніж росіян чи німців. Так що нам треба поважно переглянути свою стратегію промоції у мусульманських країнах.
Нагадаємо, згідно з домовленостями між Варшавою та Єврокомісією Польща має прийняти 7 тисяч біженців з Близького Сходу. Рішення тодішнього уряду Еви Копач викликало ряд протестів, хоча відбулися й акції під гаслом «Радо вітаємо біженців». Партія Кукіз’15 натомість зараз збирає підписи за проект проведення референдуму, чи поляки мають впустити до себе біженців з Сирії.
Олена Бабакова