У нашому ефірі ми неодноразово повідомляли про різного роду акції допомоги Україні, які проводяться у Польщі. Сьогодні в нас – про особливий захід – акцію «Діти дітям», яку започатковано в Дембіци, і яка виняткова тим, що її головна рушійна сила - це власне діти з батьками.
Усе почалося, як це зазвичай буває, з низової ініціативи – розповідає пані Олівія Ґавлік ініціаторка збірки. Інформація про події та ситуацію дітей, що залишаються у зоні бойових дій, обговорювалася у соцмережах. І беручи до уваги той факт, що батько пані Олівії виховувався на українських степах, а отже Україна їй близька – не можна було залишатися байдужим:
«Мій батько – це поляк, якого вивезено у степи, коли йому було чотири роки. До Польщі повернувся, коли йому було вісімнадцять. Доля польських сімей дуже часто пов’язана і з Україною і з Росією, моя бабуся, якимось дивом уникнула вивезення в Сибір, і ми вдома завжди про це говорили. Завжди говорили правду, коли йдеться про історію, правду - а не те, що писали у підручниках. І саме це я нині повторюю своїм дітям, що історію пишуть переможці, тому очі і вуха треба мати широко відкриті».
Пані Олівія наголошує, що разом з чоловіком постійно відстежує події на Сході України, а отже знає, наскільки складна ситуація дітей, що проживають у дитячих будинках на Луганщині, і яка допомога їм потрібна:
«У першу чергу, ми хочемо теж показати іншим, що коли в людини є серце і бажання, то не конче треба належати до якоїсь організації, аби нести допомогу. Мій чоловік підготував плакат з інформацією, що організовується допомога дітям. Плакат надрукували у своїй друкарні наші знайомі. Справою зацікавився Клуб друзів тварин «Азорково», інформація поширилася дуже швидко і виявилося, що люди насправді хочуть допомогти. Я не сподівалася такого відгуку, думала, що це радше буде така обмежена ініціатива, лише між знайомими, як це робить наприклад Томек Розбіцький, що допоможуть лише ті, хто хочуть допомогти. Тим часом виявилося, що серед нас дуже багато людей, в яких відкрита душа, велике серце і бажання допомагати. Я сама дуже емоційна людина, намагаюся нічого не приховувати від своїх дітей, тому для мене надзвичайно важливо було, щоб мої діти поділилися тим, що в них є, щоб знали, що є інші діти, які переживають страхіття, які потребують підтримки. Тому вважаю, що допомога іншому повинна бути природною, цього навчаю своїх дітей. Я абсолютно повна подиву для тих матерів, які у страшних умовах війни народжують і виховують дітей. Не уявляю себе в такій ситуації, а отже тим більше хотіла допомогти тим, чим могла».
Заангажованість пані Олівії Ґавлік та її чоловіка виявилася дуже заразлива, до справи приєдналася Аґата Вятер, яка очолює Клуб друзів тварин «Азорково»:
«Імпульсом для мене був факт, що в інтернеті я побачила фото-звіт з дитячого будинку, який розмістили друзі Томаш Ґавлік і його дружина Олівія. (Вони згодом запропонували мені співпрацю). Отже я побачила дітей з дитячого будинку, які отримують іграшки. Ці іграшки не були якісь виняткові – і це мене дуже зачепило, бо ми колись проводили подібну акцію у нас у Польщі, і тут діти з дитячого будинку просили якісь дорогі брендові речі, плеєри МР3, тощо. Тим часом ці українські діти раділи простій іграшці. З цього усе й почалося, я написала, що радо приєднаюся до цієї акції».
А далі захід у Дембіци став широкомасштабним – підкреслює Аґата Вятер:
«Наш Клуб у першу чергу має навчити дітей безкорисливої допомоги іншій людині, має навчити співчувати, тому ми часто беремо участь у благодійних акціях, допомагаємо чим можемо. Отже я звернулася з закликом до наших навчальних установ. Відгукнулося 13 шкіл з нашої ґміни та дитячі садочки, і можна сказати – все почалося зовсім спонтанно. Ми збирали іграшки, канцтовари, харчові продукти, усе те, що може знадобитися дітям в Україні, і що ми можемо їм передати».
Аґата Вятер наголошує: розраховувала на те, що школи і садочки приєднаються до акції, але її результат перевершив сподівання:
«Мене надзвичайно вразило те, що так багато людей хоче підключитися до цієї ініціативи, були відгуки навіть з-поза нашої ґміни. Батьки проявили велике серце, вразливість і бажання допомогти. На мій погляд, ця акція стала поштовхом для кожного із нас детальніше поцікавитися тим, що насправді відбувається у нашого сусіда. Утім я сама, звичайно знала, що ситуація в Україні погана, але не знала, що аж так погана. Тепер ми відстежуємо ситуацію в поточному ході подій, дуже нам болить те, що відбувається в зоні АТО, отже вважаю, ця акція мала вплив на свідомість поляків, спонукала заглянути в інтернет до соцмереж і поцікавитися, що так насправді там відбувається».
Акція «Діти дітям», яку зорганізували у Дембіци підтверджує, що поляки не байдужі до того, що відбувається в Україні. Що намагаються сприяти в міру своїх можливостей, що шукають інформацію про події, і те, яким чином можна хоч трохи допомогти. Нині з Перемишля вирушив черговий транспорт. Російська війна і російська агресія в Україні призвели до того, що потрібн, і будуть, наступні транспорти.
Лідія Іванюх