"Волонтаріат – це найбільш гуманне обличчя людства", – написав Речник прав дитини у привітальному слові до польських волонтерів з нагоди Міжнародного дня волонтера. З року в рік таких гуманних облич у Польщі – дедалі більше. У волонетрську діяльність включається щоп’ятий поляк. Як каже Каміль Вжос з Фонду розвитку волонтаріату на Підкарпатті, волонтери – це ті, хто мають у житті ідею:
– Це люди, які мають запал, ентузіазм. Вони свідомо вибирають допомогу іншій людині. Ці люди мають ідею – як хочуть жити, вони знають, чим хочуть займатися у майбутньому.
У свою чергу, Зофія Гафке, голова Центру волонтаріату в Кошаліні, так визначає волонтера:
– Кожен з них у своїх діях керується серцем, співчуттям, бажанням допомогти іншим людям. Вони намагаються полегшити іншим людям життя, забарвити його оптимістичними кольорами.
На запитання, чому вони допомагають іншим, волонтери часто відповідають – щоб побачити посмішку на обличчі іншої людини. Говорить Вікторія Ґалецька, волонтерка з Центру молоді «Арка», який діє у польському місті Радом:
– Волонтерство – це для мене бажання жити. Коли я бачу стільки суму і клопотів навколо, то маю відчуття і надію – можу бути ланкою, яка може дати людям щастя... Що завдяки мені вони банально усміхнуться.
У Польщі у волонтерську активність ангажуються переважно молоді люди – віком від 18 до 25 років. Але, як каже Зофія Гафке, дедалі частіше у волонтерську активність починають включатися теж літні люди, сеньйори, як їх називають у Польщі:
– Добре те, що молодь намагається зловити контакт зі старшими. Відверто скажу, це не одразу вдавалося. Але з часом літні мешканці нашого міста Кошалін почали довіряти молодим. І зараз я спостерігаю, що будується зв’язок поколінь.
Позитивним є те, що поляки дедалі частіше вибирають саме такий спосіб допомоги іншим, – каже Каміль Вжос з Фонду розвитку волонтаріату. Але, додає,
– У Польщі на даний момент немає загальної моди на волонтаріат. І цим ми відрізняємося від, скажімо, скандинавських країн, де у суспільнокорисні дії ангажується щодруга людина. А в США, наприклад, сім’ї з дітьми, після робочого дня, коли діти повернуться зі школи, а батьки – з роботи, вони всі разом їдуть до неурядової організації і там допомагаюють, наприклад, у цей святковий час, пакувати подарунки малозабезпеченим.
Як каже Каміль Вжос, волонтерська діяльність – це не тільки збирання коштів та дарів напередодні Різдва. Хоча саме у святковий час волонтери найбільш помітні на вулицях польських міст... Адже перед Рідзвяними святами люди охоче відкривають свої гаманці, і радо діляться з потребуючими... А тепер відвідаймо місто Кошалін, де останнім вихідними можна було зустріти досить нетипових волонтерів. Мотоциклісти у червоних шапках святого Миколая, на своїх святково причепурених мотоциклах збирали кошти та дари для Госпісу імені святого Максимільяна Кольбе. Такі незвичні Миколаї привернули увагу як дорослих, так і дітей:
– Миколаї – дуже гарні! А ще вони їздять на неймовірних мотоциклах! Деяких моделей я навіть ніколи не бачив. Взагалі сьогодні – дуже багато мотоциклів, які виглядають як величезні ялинки!
Самі мотоциклісти-Миколаї про себе кажуть, що в них гарячі серця і величезна потреба допомагати:
– Миколаї приносять радість. Госпіс – це місце, де людина вчиться бути смиренною. Варто допомагати людям, які перебувають у таких місцях, особливо – дітям. Діти – це ж наша радість і наше майбутнє.
У цьогорічну акцію збирання дарів для дітей у госпісі включилися теж в’язні. Чоловіки, які перебувають у в’язниці в Доброві, зварили для мешканців міста гороховий суп, а виручені кошти передали Госпісу імені святого Максимільяна Кольбе.
А тепер – кілька слів про українських волонтерів. Людей, на яких тримається світ – так кажуть про добровольців, які збирають ліки та одяг для українських воїнів, а також допомагають переселенцям з Донбасу.
У Києві працює один з волонтерських пунктів допомоги біженцям – Центр волонтаріату на Подолі. Активісти (переважно жінки) власними силами створили так зване вікно комплексної допомоги для біженців. Сюди по допомогу щодня звертається кількасот сімей з Донецької та Луганської областей. Координаторка Центру волонтаріату Леся Литвинова розповідає, що людям, які були змушені приїхати до Києва з Донбасу, допомога дуже потрібна:
– Щодня до нас звертаються 200 сімей. Сімей, не людей. Останніми днями ця хвиля збільшилася, оскільки приїхало чимало нових біженців. Там, звідки вони приїхали, холодно, голодно... Там стріляють. І пережити там зиму – дуже важко.
Як каже переселенка з Луганська, пані Вікторія, без допомоги Центру волонтерства було би дуже важко:
– Це була надзвичайна, мегадопомога. У мене двоє дітей – дві дівчинки-школярки. Завдяки волонтерам я їх одягнула. Усе – завдяки їм... Якби не цей центр, то тисячам переселенців було би набагато важче. Справді, тут дуже нам допомагають, набагато більше і сердечніше, ніж в інших пунктах допомоги.
Деякі біженці не тільки користуються допомогою Центру волонтаріату, але й самі активно включилися у допомогу – так як пані Людмила.
– Я сюди потрапила разом зі своєю сестрою, яка з Луганська, та з племінницею. Коли вони приїхали, ми зареєструвалися на вокзалі, нам дали цю адресу. Потім ми сюди прийшли, щоб отримати речі для дітей... Подивилися, що дівчатам важкувато – дуже багато роботи. Тому ми вирішили прийти і допомогти їм. Це було ще влітку, у липні. З того часу допомагаємо біженцям одягатися.
Крім речової допомоги, Центр пропонує переселенцям безкоштовні консультації лікарів, психологів, а також – допомогу з працевлаштування.
Волонтери в Україні збирають теж кошти та одяг для українських військових. У Тернополі волонтерки вибрали досить нетиповий спосіб, щоб пояснити мешканцям міста потреби воїнів на фронті. Дівчата вийшли у мороз в легеньких літніх сукнях, босоніжіках. Як кажуть волонтерки, у такий спосіб вони хочуть передусім розбудити українців...
– Ми звикли до того, що війна. Ми трошки заснули, ми почали байдуже дивитися новини – цього не повинно бути. Коли гинуть хлопці, коли ми розуміємо, що робиться там, на Щасті, що робиться на Попасній, що робиться в Дебальцевому, ми не маємо права просто сидіти вдома, лузати насіння і чекати, чим це все закінчиться.
За зібрані кошти волонтерки планують купити матеріал, з якого пошиють теплі комбінезони та куртки для українських військових.
Допомогою, спочатку Майдану, а тепер – українським захисникам, а також біженцям, займаються й польські неурядові організації. Остання акція «Холодно» (https://www.facebook.com/events/1500994246833385/?fref=ts) – це збірка термобілизни та обігрівачів для солдатів. По всій Польщі відбувається теж збірка одягу та харчів для переселенців з Донбасу «Збірка на Миколая для дітей солдатів, які воюють на сході України» (https://www.facebook.com/events/897037563694403/?fref=ts).
Запрошуємо послухати звуковий файл передачі
IAR/Яна Стемпнєвич