Logo Polskiego Radia
Print

Тріщина в моноліті?

PR dla Zagranicy
Jana Stepniewicz 22.09.2014 23:04
  • 20140922-marsz pokoju w Moskwie.mp3
Як каже польський експерт, є шанс на суспільні зміни в Росії. Але за умови розламу в ешелоні влади
Foto: Flickr/paulafunel/CC-BY-SA 3.0

У неділю центром Москви, Санкт-Петербурга та кількох інших російських міст пройшли «марші миру» - протести проти військових дій в Україні. За різними даними, у московському марші участь взяло понад 20 тисяч осіб. Як каже кореспондент Польського радіо у Москві Мацєй Ястржемський, це – найчисленніший протест від початку військових дій Росії в Україні.

- На мою думку, було 20-25 тисяч учасників. Борис Нємцов, щоправда, написав про 100 тисяч... Але в ситуації, в якій зараз живуть росіяни, тобто пропаганди і залякування, це була справді дуже велика кількість людей. Вони вирішили вийти на вулицю, показати обличчя і сказати – нам не подобається те, що роблять наші політики, не подобається політика Владіміра Путіна, його агресивна військова атака на сусідню державу. Отже, з одного боку, це була численна демонстрація... Але з другого... її можна назвати поразкою людей, які мають іншу точку зору, ніж Владімір Путін. Навколо цього ж московського маршу з’являлися люди з прапорами так званих ДНР і ЛНР, звучали гасла, що учасники маршу – це зрадники... А у малих містах міліція взагалі не дозводила на проведення маршів миру. Натомість варто зауважити, що московський марш був наймасштабнішим протестом з часів демонастрацій проти фальсифікації парламентських виборів.

І в цьому велику надію вбачає Бартош Ціхоцький, експерт Міжнародної редакції Польського радіо. Як каже, слід прослідкувати, хто стояв (чи радше не перешкоджав) проведенню протестів у 2011-12 роках.

- Мене зацікавила увага Мацєя Ястржембського, що востаннє настільки масштабні демонстрації відбулися на зламі 2011-2012 років, і це були протести проти фальсифікації парламентських виборів. Сьогодні ми вже знаємо, що тоді проведення таких чисельних демонстрацій стало можливим тому, що частина людей з оточення тодішнього президента Дмітрія Мєдвєдєва по-перше, симпатизувала цим акціям, а по-друге, надала маршам захист перед силовим вирішенням тодішнього прем’єра. Варто додати, що оточення Мєдвєдєва розраховувало на те, що Владімір Путін, однак, дозволить Дмітрію Мєдвєдєву залишитися на другий термін президентства і продовжувати свій відносно ліберальний політичний курс.

На думку експерта, недільний «марш миру» міг би бути повторенням сиутації 2011 року. Якби це справді так було, то показало би тріщину у кремлівському моноліті влади, - вважає Бартош Ціхойцький.

- Це було би для мене найцікавішим. На мою думку, кожен прояв не контрольованих, не керованих владою емоцій, які охоплюють кільканадцять чи кількадесят тисяч людей, може свідчити про те, що у владних рядах відбувається ферментування, що маємо справу із зіткненням концептів, ідей – що із цим зробити, як реагувати. Ми у Польщі та на Заході у жодному випадку не повинні пасивно спостерігати за ситуацією та цими змінами. Ми повинні підтримати (звісно, усіма легальними шляхами) це ферментування. Адже для нас немає іншого порятунку, ніж зміна політичної, суспільної, економічної моделі Росії, причому зміна не ззовні, а зсередини. Економічні санції, військові навчання, співпраця з Україною – це все дуже добре, але це тільки допоміжні інструменти. Якщо зміни не станеться у самій Росії (я, очевидно, не вірю наївно у громадянську революцію), але цей фермент у кремлівських коридорах може створити нову якість.

З надією недільний марш оцінює теж польська журналістка, ведуча телевізійної програми «Студія Схід» Марія Пшеломєц. Як каже, у Росії може відбуватися певна зміна... у той час, коли мешканці метрополій протестують з політичних причин, росіяни з «глибинки» незабаром почнуть висловювати своє незадоволення економічною ситуацією, - вважає Пшеломєц.

- Ця дедалі скрутніша еконоімчна сиутація призводить до того, що на російській провінції у людей починаються проблеми. Проблеми мають шахтарі, проблеми мають працівники металургійних заводів та (що знаково) бюджетної сфери. Недільний марш був найбільшим досі антивоєнним протестом від початку дій в Україні. На це вплинули теж так звані «вантажі 200», тобто велика кількість загиблих на сході України російських солдатів.

Я вірю в такі акції – каже українська журналістка Крістіна Бердинських.

- Звісно, я – як і кожна людина – з надією дивлюся на кожну спробу провести акції протесту, зокрема, марш миру. Але я захоплююсь теж одиничними акціями, коли на Червону площу з протестом виходить одна людина. Вони справді молодці, тому що показують свою позицію, і розуміють – по-іншому не можна. Втішним є те, що ґроно моїх російських знайомих значно не зменшилося... Я втратила зв’язок з кількома людьми, коло моїх друзів збереглося. Але засмучує розуміння – переважна більшість росіян має іншу точку зору.

На це теж звертає увагу Пйотр Косьцінський з Польського інституту міжнародних справ. Згода, «марш миру» зібрав у Моксві понад 20 тисяч учасників. Але ж це – менше, ніж крапля в морі – каже експерт.

- Парадоксально, дії Путіна в Україні підтримує більшість росіян. Додам, переважна більшість, - про це свідчать соцопитування. Навіть коли припустити, що частина людей, які сказали в анкеті, що підтримують анексію Криму та військові дії на сході України, відповіла так а не інакше через страх чи переконання, мовляв, треба так говорити, то це не змінює факту, що Путіна підтримує переважна більшість населення Росії.


Отже, чи в умовах 86% підтримки для дій президента, в Росії взагалі можливий суспільний рух? Мирний рух на зразок того, що існував наприкінці 60-х років минулого сторіччя у США, проти війни у В’єтнамі. Це у Росії можливе? Так – вважає Бартош Ціхоцький. Але..


- За однієї умови – що у Кремлі відбудеться розлам, з’явиться тріщина. Що міліція, військо, силовики перестануть розуміти, як їм слід реагувати і якій фракції у Кремлі вони повинні служити... Зверніть увагу – раніше демонстрації, у яких брало участь сто чи кількасот осіб, притягували стільки ж чи навіть більше по зуби озброєних представників правоохоронних органів. Якщо пам’ятаєте, то як правило, кількадест учасників таких протестів потрапляли до в’язниці. Натомість у неділю, на «марші миру» було спокійно, дозволили навіть нести українські прапори, «фашистські» прапори, бандерівські прапори, люди йшли центром Москви, Санкт-Петербурга та інших міст. Безумовно, цей рух притягнув різні за ідеологією течії. Але цей марш може бути віддзеркаленням передусім якихось змін в Кремлі.

Яна Стемпнєвич/IAR

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти